Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436. Анастасія Байдаченко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436 - Анастасія Байдаченко страница 22

СКАЧАТЬ у томливих поцілунках потай та у тих маленьких пестощах, що марно забороняти нареченим, коли справа йде до весілля. Тепер їй було соромно та ніяково від тих спогадів, так наче вона вчинила щось непристойне. Як легко було згубити себе, збезчестити родину!

      «А чого ти хотіла? – роздратовано й подумки вона дала собі ляпаса. – Отримати все, що хочеш? Забула, хто ти? Дочка принца та шльондри… Радій з того, що маєш! Що тебе представили до двору, а не відправили чахнути в молитвах та постах до якогось королівського абатства!» Ізабелла потроху опановувала себе. Зрештою, вона спромоглася навіть натягнути подобу посмішки.

      Змучена довгим виснажливим днем, Луїза де Русі заснула сидячи, та й Анрі докладав надзусиль, аби не впасти обличчям на стіл. Який сором!

      Гості, розгарячені вином зі спеціями та жирною їжею, розмовляли голосно, емоційно, проклинаючи бургундців, англійців та вже вголос королеву Ізабо. Дофіна марно викликали до королівського суду в Парижі, звинувативши в образі особи короля. Звичайно, принц не мав ніякого наміру повертатися до Парижа, він безславно здався королю Англії, де на ключові посади призначено бургундців або англійців. Тому його оголосили винним у зраді, позбавили спадку і вигнали за межі королівства. Кілька центральних і південних провінцій досі зберігали вірність дофіну, проте вони були територіально розділені та значно бідніші за торгову північ королівства, а тому давали незрівнянно менше податків.

      Поточний стан справ у королівстві після вбивства герцога Бургундії не допускав розмов, окрім політичних, навіть на весільній учті. Ізабелла щиро зраділа з того, інакше до молодих було б привернуто більше уваги, ніж вона могла б витерпіти. На диво, було мало непристойних жартів та вимог. Чудернацьке весілля… Ізабелла вже не раз бачила, що весілля при дворі – це зазвичай веселий балаган із непристойними жартами, де з молодого ще до ліжниці стягнуть геть увесь одяг, музики бігтимуть поперед, гратимуть бадьору мелодію на флейтах, натякаючи, що цієї ночі йому спати не доведеться. Потім розчервонілий молодий, притискаючи до ніг залишки сорочки, а то й геть голий, виблискуючи білими сідницями, опиниться перед шлюбним ложем із закритим пологом, бо молода сором’язлива. Священник, який прийшов благословити консумацію, подумки висварить безсоромних п’яних гостей, що натовпом вперлися до покою. Квапливо бризне святою водою, благословить пару й жестом накаже всім виходити. І до ранку їх залишать у спокої. А потім родина чи навіть цілий двір прийдуть перевіряти постільну білизну, аби засвідчити, що шлюб відбувся тілесно й уже не може бути розірваний за будь-якої причини.

      Відтоді, як варварський (чи язичницький) звичай роздягати нареченого дорогою до ліжниці дозволив собі легковажний двір ще на весіллі короля Шарля, до нього вдавалися чи не кожного разу, якщо не було прямої заборони та погроз єпітимії від церковних отців. Та зараз, на щастя для Ізабелли, ані двору, ані родичам було СКАЧАТЬ