Посол Царя Царів. Орест Сандомирський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ покликати мовою Мольєра та Вольтера не встиг, бо вони відгукнулися, а потім…

      – Дон Крістобаль-Себастиан-Мігель-Ізабель, барон де Като, щиро вдячний за порятунок! – останні слова він вимовив латиною.

      Років сорок, вандейківська борідка, чорні очі…

      – Ми ще не порятувалися!

      Я почав ламати колодку своєю сокиркою.

      – Першу даму!

      – А дама зможе битися? Тримайте, поки що, рушницю.

      Другий, років сімнадцять-вісімнадцять, виявився Альфонсом… Ну далі я й запам’ятовувати не став, молодшим бароном… Тобто не дуже-то вони знатні, якщо в батька лише один титул, а не так, як, наприклад, син герцога Йоркського – граф де Марч. Дама трохи, але таки старша за Філіпу. Анхеліка-Ізабель-Флора-Бьянка, віконтеса Арло. І що в іспанців за потяг до чотирьох імен? Обов’язково до чотирьох? Хоча ніхто не принизився до питання «З ким маємо честь?», звільнівши даму, я представився:

      – Мартин…

      Щось мене смикнуло – не називай, мовляв, свого прізвища, точніше – титулу, і раніше, аніж я встиг усвідомити, в мене вирвалося:

      – Мартин ван Ван Гелсинґ.

      І я мало не скрикнув від несподіванки – у татуювання на моєму плечі неначе хтось увіткнув багато голок впритул одна до одної, але лише по фігурі дракону, а не по зображенню геральдичного щита. І це продовжувалося добрих секунд тридцять. І що б це значило?

      Я простяг дамі руку.

      – Сідайте.

      – На чоловіче сідло? – дуже приємним голосом поцікавилася вона.

      Але сіла. Ден вже відтягнув подалі від шляху трупи, та зібрав докупи усю трофейну зброю. Він озброївся арбалетом (приклад його мушкету був розбитий), за пояс – одну з булав, та замінив голландську абордажну шаблю на цянь.

      – Це таки дійсно зрадник, – він вказав на того, хто супроводжував троглодитів. – У прапорних військах підкладка – він вжив незнайоме мені слово, але я здогадався: «підкладка обладунка» – того ж кольору, що й прапор. Вони, мабуть, думали, що ніхто не побачить.

      Він показав мені шолом. До нього була приклепана жовта тканина, до тканини ззовні – металеві пластинки, які захищали шию. Так, що жовтого й не видно.

      – А може, співпадіння?

      – Ти не розумієш! Право носити хоч щось жовте може пожалувати лише Син Неба! У них жовтий прапор – найкращій з кращих!

      Я підняв з землі й простяг іспанцям шаблі – абордажну, яку прихопив Ден з каравели, та китайську, якою був озброєний один з китайців. Клинки майже прямі, тобто, якщо навіть вони билися раніше лише шпагами, то впораються.

      – Накажіть вашому дикуну віддати мені меч.

      – Дикуну?! А ви хоч одне китайське місто бачили, що таке кажете?

      – Зразу видно – єретик! Захищає язичників, бо сам такий, – вліз молодший барон, який, схоже приревнував мене до Анхеліки – І як вона, – кивок на галісійку, – тут опинилася? Магія! Я знизав СКАЧАТЬ