Митькозавр iз Юрківки. Ярослав Стельмах

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – А свіжину щодня їсти хочеш? А панувати в лісі теж хочеш?

      – Не хочу!

      – Вже забув усі наші плани, зрадив?

      – Не забув, але здоров'я дорожче.

      – Тут порядок наведемо, до мене гайнемо, в Африку, як на курорт. Там здоров'я, знаєш, як прибуває. Щохвилини!

      – Гаразд, – повагавшись, відповів Вовк. – І звела ж мене лиха година з тобою.

      – Давно б так, – мовив лев. – Диви! Бери стіжок і під його прикриттям підповзеш до хати. Там підпалиш разом із моїми двома. А я не забарюся з торбою.

      Вовк припав до землі.

      Вдарилась перед ним і розбилася на друзки тарілка, пролетіла над головою виделка. Ховаючись за стіжок, звір помалу просувавсь уперед.

      – Все! – мовив Буцик. – Стріляти більше нічим.

      За кілька метрів од хати Вовк підпалив сіно.

      – Він і нас зараз спалить! – вигукнула Люська.

      Але раптовий подув вітру підхопив полум'я й кинув його просто на Вовка. Завивши від болю, той кинувся навтьоки.

      – Ну й нездара! – вилаяв його лев. – Доручай тобі що-небудь. Давай сюди сірники!

      Хутенько перетнувши двір, він поклав ще один стіжок поруч із першими двома й черкнув сірником.

      – Все! – заплющила очі Люська.

      – Тікаймо! – гукнув Бурмосик.

      Та нараз якась тінь майнула по дворищу, і згори просто левові на голову гепнувся великий мішок. Ще мить – і такий самий мішок накрив Вовка.

      Друзі задерли мордочки. Здавалося, просто на них спускалася здоровенна повітряна куля.

      – Ой! – скрикнула Люська. – А якщо це ще один лев із Африки?

      Але то був не лев.

      Куля спустилася донизу, і з кошика вийшов якийсь дивний чоловічок – гладенький, у капелюсі з широкими крисами і коротеньких штанцях, весь обвішаний біноклями, компасами, годинниками й планшетами. А за ним, за ним Люська побачила таке, од чого серденько її забилося-затріпотіло в грудях, і крикнувши: «Мамо!» – зайча кинулося з хати.

      Розділ VII

      Як же сталося, що природолюб Буртіус – а це був він, – замість того, щоб їсти спечені його матусею пундики з повидлом, опинився у лісі, далеко від рідної домівки?

      Розпрощавшись із африканськими звірятками, яких він урятував від Толябуна, Буртіус збагнув: хоч би куди занесло лева на повітряній кулі, він усюди буде однаково небезпечний для людей і звірів. Зрозумівши це, мандрівник засів за обчислення. Він визначив напрям вітру і виміряв його швидкість. Підрахував, скільки кілометрів пролетіла б куля порожня і куля з Толябуном. А обчисливши все те, він обвів на карті кружечком район, де, за його підрахунками, мав приземлитися лев, і, поглянувши на компас, рушив у дорогу.

      Він дуже поспішав. Він їхав на верблюді, на віслюкові й коні, машиною, поїздом і пароплавом, літаком, вертольотом і велосипедом і зрештою натрапив на свою кулю. Від неї вели кудись у степ ледь видимі сліди Люсьчиних лапок і Толябунових лапищ, а поруч сиділа згорьована Люсьчина мама.

      Наповнивши СКАЧАТЬ