Митькозавр iз Юрківки. Ярослав Стельмах

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ випростався зігнутий горем природолюб. – Я вірю, що обов'язково знайду його. – І витер очі носовичком.

      – Авжеж, знайдете, – погодились усі. – Неодмінно.

      – А тепер, – він глянув на Вовка з левом, – давайте вирішимо, що робити з оцими двома.

      Жалюгідні, із зв'язаними лапами, ті кліпали очима.

      – Пожаліти, пожаліти, – квилив Вовк. – Це він мене підбивав, пройдисвіт африканський! Очі б мої його не бачили! І хату підпалити примушував! На курорт звав!

      – Ні, це все він, – валив на Вовка лев. – Хто казав, що м'ясо хоче їсти й панувати у всіх лісах?

      – Посадити їх у клітку! – загукали звірята. – Хай у нас буде свій зоопарк.

      – Гаразд, придумаємо для них покарання потім, – запропонував Буртіус. – А зараз прив'яжіть-но їх до дерева. А нам, гадаю, всім треба відпочити. Адже декому скоро йти до школи, – і зиркнув на Люську.

      – Декому – це значить мені? – запитала та. – Я піду до школи, правда, мамо? Виходить, я вже зовсім велика?

      – Правда, доню.

      – І мене навчать читати, і користуватися компасом, і визначати сторони світу?

      – І ще багато чому, і навіть трошки розуму, люба, – всміхнулася мама.

      – А… А як же мої друзі? – озирнулася Люська на Буцика з Бурмосиком.

      – Я піду вже в третій клас, – поважно мовив Буцик.

      – Ну от, ти в третій, а я тільки в перший, – насупився Бурмосик. – Я теж хочу в третій.

      Але тут його почали втішати й казати, що третій клас – це дуже скоро, одразу після другого, а природолюб Буртіус подарував йому кольорову карту світу і свисток, і Бурмосик заспокоївся.

      – Що ж, друзі, вже стемніло, вам і справді слід відпочити після всіх пригод, – мовив мандрівник-любитель. – Та й мені перед дорогою не завадило б.

      – Перед дорогою? – перепитала Люська. – То ви завтра їдете?

      – Мушу їхати, – пояснив учений, – адже і я давно не бачив своєї матусі. Але вранці, перш ніж вирушити, я обов'язково покатаю всіх бажаючих на своїй повітряній кулі. Тільки встати треба буде дуже рано.

      – Ой як добре! – заплескали всі бажаючі в долоні (а небажаючі не плескали). – Ми ще ніколи не літали на повітряній кулі (небажаючі не літали теж).

      – Ну от. Завтра на вас чекають цікаві враження, – мовив Буртіус. – А поки – на добраніч!

      – На добраніч! До завтра! – загукали бажаючі й небажаючі в один голос і стали потроху розходитись.

      Прив'язані до дерева, стояли в місячному сяйві Вовк і лев.

      Наступного дня друзі прокинулись іще вдосвіта. Та хоч як рано вийшли, великий природолюб уже порався коло своєї кулі, а поруч висів на гілці дядько Кажан.

      – Доброго ранку, шановний Буртіусе! Доброго ранку, дядьку Кажан! І ви з нами?

      – І я, і я, діточки. Хоч подивлюсь, як воно літає без крил. Може, й комарця якогось уполюю заодно.

      З'явилась на ґанку й Люсьчина мама.

      – Ти СКАЧАТЬ