Камінний господар. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Дозвольте, щоб я сам поклав сi перли на гордовиту сю голiвку, вперше похилену передо мною низько.

      А н н а

      (раптом випростується)

      Хiба iнакше ви б не досягли?

      К о м а н д о р

      (наложивши на неї убiр)

      Як бачите, досяг.

      Дворик сповняється юрбою маскованих i немаскованих, розмаїто убраних гостей, – однi зiйшли з горiшньої галереї, а другi увiйшли з надвiрньої брами. Межи тими, що надiйшли з брами, одна маска в чорному, широкому, дуже фалдистому домiно, обличчя їй щiльно закрите маскою.

      Г о л о с и в ю р б i г о с т е й

      (що зiйшли з галереї)

      Де наш господар?

      Де господинi?

      Д о н П а б л о

      Ось ми, любi гостi.

      Д о н н а М е р с е д е с

      (до новоприбулих)

      Таке рясне блискуче гроно гостей красить наш дiм.

      П i д с т а р к у в а т а г о с т я

      (з новоприбулих до другої, давнiшої, нишком)

      Либонь, вже зрахувала i скiльки нас, i скiльки ми коштуєм!..

      Г о с т я д р у г а

      (так само до попередньої)

      О, вже ж, Мерседес на рахунки бистра, лиш на гостиннiсть повiльнiша трохи…

      Г о с т я-п а н н о ч к а

      (до Анни, вiтаючись)

      Анiто, як же ти препишно вбрана!

      (Тихше).

      А тiльки в бiлому ти заблiда.

      А н н а

      О, се нiчого, се тепера мода.

      (Ще тихше).

      Як хочеш, я бiлил тобi позичу, бо в тебе навiть i чоло червоне.

      П а н н о ч к а

      Не треба, дякую.

      (Одвертається, вiдступивши, i поправляє маску й волосся, щоб закрити лоба).

      М о л о д а п а н i

      (нишком до другої, показуючи очима на Анну)

      Який убiр!

      Д р у г а м о л о д а п а н i

      (iронiчно)

      Та тiльки ж i потiхи! Бiдна Анна!..

      С т а р и й г i с т ь

      (до дона Пабло)

      А що, дон Пабло? вже тепер нарештi покличе вас король до свого двору, – такого зятя тесть…

      Д о н П а б л о

      Його величнiсть не по зятях, а по заслузi цiнить.

      С т а р и й г i с т ь

      На жаль, оцiнки часом довго ждати.

      Д о н П а б л о

      Чи довго, ви сами зазнали лiпше.

      (Повертається до iншого).

      Ви, графе? Як я радий! Честь яка!

      Господар, господинi, командор i гостi йдуть у дiм долiшнiм входом. Маска "Чорне домiно" лишається в дворику, незамiтно вiдступивши в тiнь вiд кущiв. Незабаром Анна з молодшими дамами з'являється на горiшньому рундуцi.