Марічка. Київ. Зрада. Галина Горицька

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ калорій, ніж вони дозволяють собі. Бо бензин вкрай дорогий. Але ж імідж… І їм потрібна та тойота, той RAV4 або Corolla, на худий кінець. І той кінець справді худий. В українських реаліях той хвіст куций і не прямостійний. Повірте.

      А є інші. Ті, інші, на яких ви дивитеся, коли їдете на роботу, обливаючись потом, у своїх тролейбусах й автобусах, із яких ви зазираєте в салони їхніх БВМ і лексусів із неприхованою заздрістю. Ідеальні білявки з ідеальними бюстами й золотими браслетами «Картьє» замість наручників. Ідеальні супермени із засмаглими й, повірте, не під дешевим турецьким сонцем, біцепсами й того самого бренду, що й у своїх білявок, золотими годинниками. Ті, що купують золоті наручники своїм білявкам, і їхні інфініті, їхні білі ауді, а якщо пофартить – то й мазераті. Ті, що ніколи не прагнули й навіть думки такої не мали, викладати кляту історію або математику в школі, ліцеї, Оксфорді. Один чорт. Ті, що володіють не тільки незайманками з ідеальними бюстами для них спеціально привезеними з нетрів закарпатських, чи середньоукраїнських, байдуже. І для них спеціально тремінгованих, пофарбованих у той колір блонд, який саме вони хочуть. Бо той колір вони бачили, вбачали в скатертині своєї бабці. Ні. Не тільки. Ті, що володіють цілим світом, світами, мирами. Більшими й меншими. Маленькими конторами, що ворочають, як ті швейцарські покидьки офшорами, кругленькими капіталами. Ті, що володіють островами й пентхаусами у Верхньому Іст-Сайді. Ну мінімум квартирою в Нижньому, джентрифікованому до Верхнього[4].

      Чи ви розумієте, шановні, чи справді розумієте, на якій частоті вони живуть? Що вони гарують не менше за вас? Просто частота приймання вища? Проте й падати їм болісніше. Ой як болісніше… Втрачати все, потім знову підійматися і знову йти до тієї частоти. А інакше вони не можуть. Інакше ніяк. Бо тоді вони були б просто двірниками й учителями. Не більше.

      Бо людина ніколи не здатна прийняти менше, коли вже мала все або майже все. Бо то все для всіх різне. Бо в кожного своя планка. Своя планка для перестрибування. Своя планка для утримання на певній висоті.

      Так ось. Планка Марічки Богданівни була дуже високою, і це бачили всі, крім неї. Бо зазвичай такі, як вона, не бачать, наскільки висока їхня планка.

* * *

      – Ну що, які новини? – поцікавилася Алекс, яка вже кілька хвилин спостерігала за тим, як Марічка заглиблюється в себе, сидячи на барному стільці й посьорбуючи капучино, підносячи до вуст чашку граційними, але достобіса виваженими, точними рухами лівого зап’ястка.

      – А нічого. Цей мудак так і не з’явився. Я написала йому вчора вночі, що він мене емоційно руйнує, й не отримала жодної відповіді. Він навіть прочитав не відразу, а десь через годину. Мені здається, він це спеціально робить. Як думаєш, таке можливо?

      – Ну, не знаю… – протягнув сиквел Матильди з «Леона-кілера». – Може, він просто бахнутий?

      – То однозначно, – відповіла Марічка й неабияким зусиллям таки напружила свого ботоксного лобика, аби СКАЧАТЬ