Вовки Кальї: Темна вежа V. Стивен Кинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ треба привертати зайвої уваги, – пробурмотів йому на вухо Едді.

      – Я розумію, – сказав Джейк, – але глянь на «Чарлі Чух-Чуха»!

      Едді не одразу помітив, що не так із книжкою – на палітурці він бачив лише самого Чарлі з його оком-ліхтарем і підступною посмішкою у вигляді запобіжних ґрат локомотива. А потім брови Едді поповзли догори.

      – Я думав, «Чарлі Чух-Чуха» написала така собі Беріл Еванс, – прошепотів він.

      – Я теж, – кивнув Джейк.

      – Тоді хто ця… – Едді ще раз звірився з палітуркою. – Ця Клаудія-і-Інес Бахман?

      – Гадки не маю, – зізнався Джейк. – Ніколи про таку не чув.

СІМ

      До них повільною ходою наближався один зі стариганів, що сиділи біля шинкваса. Едді з Джейком відступили назад. Едді відчув, що в нього по спині пробіг холодок. Джейк був дуже блідий, а Юк тихенько й налякано скімлив. Так, авжеж, щось тут було негаразд. В певному сенсі вони загубили свої тіні. Тільки Едді не знав, яким чином.

      Джейк’77 саме дістав гаманця й платив за дві книжки. Перекинувся кількома словами з продавцем, посміялися разом, а тоді хлопчик рушив до дверей. Едді ходів було піти слідом, але справжній Джейк узяв його за руку.

      – Ще рано, я повернуся.

      – Мені байдуже, можеш хоч розставити всі книжки в книгарні за алфавітом, – сказав Едді. – Але зачекаймо тебе надворі.

      Джейк обдумав цю пропозицію, закусивши губу, потім кивнув. Вони попрямували до дверей, але зупинилися й відступили вбік, коли зайшов інший Джейк. Книжку загадок він тримав розгорнутою. Кельвін Тауер, котрий сидів, схилившись над шахівницею, приязно йому всміхнувся.

      – Вирішив усе-таки випити кави, о гіперборейський мандрівцю?

      – Ні, я хотів спитати…

      – Це щодо загадки про Самсона, – сказав Джейк із Серединного світу. – Не думаю, що це важливо. Хоча той Діпно незле співає, раптом ти схочеш послухати.

      – Я пас, – сказав Едді. – Ходімо.

      Вони вийшли назовні. І хоч на Другій авеню досі було не все гаразд – відчуття безмежної пітьми за сценою, навіть за самими небесами, не зникло, – все ж тут було ліпше, ніж у «Мангеттенському ресторані». Принаймні повітря було свіже.

      – Слухай, ходімо до перехрестя Другої та Сорок шостої, – запропонував Джейк і повів головою у бік себе, котрий слухав пісню Аарона Діпно. – Я нас наздожену.

      Обміркувавши це, Едді похитав головою.

      Джейк трохи знітився.

      – Невже ти не хочеш побачити троянду?

      – Хочу, ще й як хочу, – сказав Едді. – Аж зі штанів вискакую.

      – Тоді…

      – Мені здається, ми тут ще не все побачили. Не знаю чому, але маю таке відчуття.

      Джейк – той, що жив у сімдесят сьомому, – лишив двері відчиненими, коли повернувся, тож тепер Едді прослизнув у отвір. Аарон Діпно саме виповідав Джейкові загадку, котру вони пізніше випробують на Блейні Моно: «Що без ніг, але біжить, з ложем, та на місці не лежить». СКАЧАТЬ