Вовки Кальї: Темна вежа V. Стивен Кинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Вартових вони не виставляли, та їхнього сну ніхто не потривожив.

П’ЯТЬ

      Сни, що навідали їх, насправді не були сновидінням. Це розуміли всі, крім Сюзанни, яка тієї ночі була в прямому сенсі відсутня.

      «О Господи, я повернувся до Нью-Йорка, – подумав Едді. – Справді повернувся. Все це відбувається насправжки».

      Так і було. Він стояв у Нью-Йорку. На Другій авеню.

      Тієї ж миті, коли він це усвідомив, з-за рогу П’ятдесят четвертої вулиці вийшли Джейк та Юк.

      – Здоров, Едді, – широко всміхаючись, сказав Джейк. – Вітаю, ти вдома.

      «Гра почалася, – подумав Едді. – Гра почалася».

      

      У Нью-Йорку

ОДИН

      Джейк вдивлявся в пітьму захмареного нічного неба без зірок та місяця і непомітно заснув. Занурюючись у сон, він відчув, що падає, і злякався: у попередньому житті так званої нормальної дитини йому часто снилося падіння, особливо в час шкільних іспитів, але після примусового народження в Серединному світі ці сни його облишили.

      Аж раптом падіння припинилося. Він почув короткий передзвін, що здався занадто прекрасним: лише три ноти – і ти вже мрієш, щоб мелодія змовкла, дванадцять нот – і тобі здається, що вона тебе вб’є. Від кожного подзвону його кістки вібрували. «Звучить по-гавайському, чи не так?» – подумав він, бо хоч дзвіночки й близько не нагадували моторошне скавуління тонкоходу, щось подібне між ними все ж було.

      Було.

      Коли Джейк уже думав, що більше не витримає ні секунди, жахлива й химерна мелодія стихла. Зненацька пітьма за заплющеними повіками спалахнула сліпучим темно-червоним світлом.

      Джейк боязко розплющив повіки, і в очі йому вдарило денне світло.

      І щелепа йому відвисла.

      Перед ним був Нью-Йорк.

      Повз нього пролітали діловиті таксівки, виблискуючи на сонці жовтогарячими бортами. Пройшов юнак із навушниками «Вокмена» у вухах, вистукуючи ритм музики ногами, взутими у сандалії, й мугикаючи собі під носа «Ша-да-ба, ша-да-боу!» Джейкові барабанні перетинки шарпонув звук молоткового перфоратора. У самоскид полетіли уламки бетону, й тріскотнява відлуння покотилася від споруди до споруди, що стриміли до неба. Світ навколо оглушливо гуркотів. Джейк навіть не усвідомлював, настільки він звик до глибокої тиші Серединного світу. Ні, не просто звик. Полюбив її. Але в цьому гуркоті було щось неймовірно вабливе. Знову в буденному Нью-Йорку. Джейк відчув, як його губи мимохіть розтягуються в усмішці.

      – Ейк! Ейк! – загукав тихий переляканий голос. Глянувши вниз, Джейк побачив Юка, що сидів на хіднику, обкрутившись хвостом. На лапах пухнастика-шалапута не було червоних черевичків, та й Джейк був без червоних «оксфордів» (дякувати Богові!), але, поза тим, усе дуже нагадувало їхню мандрівку до Роландового Ґілеаду, яку вони здійснили в чарівній кулі. Кулі, що стала призвідницею такого лиха і страждань.

      Цього разу обійшлося без кулі… він просто заснув. Але то був не сон. Його СКАЧАТЬ