Повне зібрання творів. Антуан де Сент-Экзюпери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ король. – Тоді я… наказую тобі інколи позіхати, а інколи…

      Він щось бурмотів і видавався роздратованим.

      Адже король, власне, прагнув, щоб його владу поважали. Він не терпів непокори. То був абсолютний монарх. Але, сповнений доброти, давав розумні накази.

      – Якби я наказав, – просторікував він, – генералові обернутись у морського птаха і якби генерал не виконав наказу, то завинив би не генерал, а я.

      – Можна мені сісти? – несміливо запитав Маленький Принц.

      – Я тобі наказую сісти! – відповів король, величним жестом підібравши полу горностаєвої мантії.

      А Маленький Принц дивувався. Планета малесенька. Чим той король міг правити?

      – Ваша Величносте, – озвався він, – перепрошую, що запитую вас…

      – Я тобі наказую запитати мене! – похапцем кинув король.

      – Ваша Величносте… чим ви правите?

      – Усім, – з величною простотою відповів король.

      – Усім?

      Король скромним жестом показав на свою планету, інші планети й на зорі.

      – Цим усім? – перепитав Маленький Принц.

      – Цим усім, – підтвердив король.

      Адже цей монарх був не тільки абсолютним, а й усесвітнім.

      – І зорі коряться вам?

      – Звичайно, – кивнув король. – Ту ж мить. Я не терплю непокори.

      Така могутність сповнила Маленького Принца захвату. Якби він сам мав таку, то міг би милуватись, як сідає сонце, не сорок чотири, а сімдесят два, а то й сто чи навіть двісті разів за день, ні разу не переставивши стільця! Засмутившись через спогад про свою малу покинуту планету, він наважився попросити короля про милість:

      – Я б хотів побачити, як сідає сонце… Зробіть мені таку ласку… Накажіть сонцю сісти…

      – Якби я наказав генералові літати від квітки до квітки, наче метелик, або написати трагедію, або обернутись у морського птаха і якби генерал не виконав отриманого наказу, хто – він чи я – не мав би слушності?

      – Ви, – твердо мовив Маленький Принц.

      – Саме так. Від кожного слід вимагати того, що він може виконати, – пояснював король. – Влада спирається передусім на розум. Якщо наказати народові йти і кинутись у море, він зробить революцію. Я маю право вимагати покори, бо мої накази розумні.

      – Ну, а як моє сонце, що заходить? – нагадав Маленький Принц, бо ніколи не забував свого вже поставленого запитання.

      – Ти побачиш, як воно заходить. Я дам наказ. Але, дотримуючись своєї науки врядування, зачекаю, поки настануть сприятливі умови.

      – І коли ж це буде? – поцікавився Маленький Принц.

      – Гм! Гм! – замислився король, одразу зазирнувши у великий календар. – Гм! Гм! Це буде десь… десь… сьогодні ввечері десь о сьомій годині сорок хвилин! Ти побачиш, як мені коряться!

      Маленький Принц позіхнув. Він засмутився, що не побачить за мить, як сідає сонце. А ще й трохи знудився.

      – Мені тут нема чого робити, – зітхнув він. – Я рушаю далі!

      – Не СКАЧАТЬ