Повне зібрання творів. Антуан де Сент-Экзюпери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ баранця, значить, існують», вони знизують плечима і вважають вас за дитину! Та якщо повідомити: «Планета, з якої він прибув, – астероїд B-612», тоді вони будуть переконані й дадуть вам спокій зі своїми запитаннями. Отакі вони. Не слід дорікати їм за це. Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих.

      Але, звичайно, нам, тим, хто розуміє життя, нам начхати на цифри! Я б хотів почати цю книжку, як чарівну казку. Я б хотів написати:

      «Був собі колись Маленький Принц, що жив на планеті, тільки трохи більшій за нього, і хотів мати приятеля…» Для тих, хто розуміє життя, в цих словах було б набагато більше правди.

      Бо я не хочу, щоб мою книжку читали легковажно. Я відчуваю страшенний смуток, розповідаючи ці спогади. Вже шість років, як мій приятель зник разом зі своїм баранцем. Якщо я намагаюся тут описати його, то тільки тому, щоб не забути. Дуже сумно забувати приятеля. Не кожному судилося мати приятеля. Адже, забувши, і я можу стати таким, як дорослі, що цікавляться тільки цифрами. Саме тому я купив коробку з фарбами та олівці. В моєму віці важко знову братися до малювання, якщо я ніколи не пробував намалювати щось інше, крім – у шість років – боа цілого і боа розрізаного! Я намагатимусь, звичайно, малювати портрети якомога ближче до оригіналу. Але зовсім не певен, що мені вдасться. Один малюнок годиться, а другий уже не схожий. Я трохи не вгадав зріст. Тут Маленький Принц завеликий. А тут замалий. Я вагаюся і щодо барв його одягу. Тож пробую малювати і так, і так, більш-менш щось виходить. Зрештою, я можу помилитися в деяких важливих деталях. Але мені слід вибачити. Мій приятель ніколи нічого не пояснював. Певне, думав, я такий, як він. Та я, на жаль, не вмію бачити баранців у ящику. Я, мабуть, трохи такий, як дорослі. Мабуть, постарів.

      Розділ V

      Щовечора я дізнавався щось про планету Маленького Принца, про те, як він покинув її, про його подорож. Мало-помалу, під час принагідних роздумів про його слова, мені розкрилася правда. Скажімо, третього дня я почув про таке лихо, як баобаби.

      І знову-таки завдяки баранцеві, бо Маленький Принц раптом запитав мене, немов опанований тяжким сумнівом:

      – А правда, що баранці їдять кущі?

      – Так, правда.

      – Ох! Як добре!

      Я не розумів, чому так важливо, щоб баранці їли кущі. Але Маленький Принц додав:

      – Отже, їдять і баобаби?

      Я розповів Маленькому Принцові, що баобаби – не кущі, а дерева, великі, наче церкви, тож, якби він узяв із собою ціле стадо слонів, воно б не з’їло одного баобаба.

      Почувши про стадо слонів, Маленький Принц засміявся:

      – Довелося б ставити їх один на одного…

      Проте розважливо додав:

      – Баобаби, до того як виростуть, народжуються маленькі.

      – Авжеж! Але чому ти хочеш, щоб твої баранці їли маленькі баобаби?

      – Гаразд, побачимо! – відповів Маленький Принц, мов ішлося про щось очевидне. Мені довелося добряче помізкувати, щоб самотужки зрозуміти його клопіт.

      На СКАЧАТЬ