Повне зібрання творів. Антуан де Сент-Экзюпери
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Повне зібрання творів - Антуан де Сент-Экзюпери страница 5

СКАЧАТЬ квіти. Невже це не серйозно – намагатися зрозуміти, чому квіти завдають собі таких мук, щоб мати колючки, які ніколи не стають у пригоді? Невже це пусте – війна баранців і квітів? Невже ця війна не серйозніша й не має більшого значення, ніж підрахунки гладкого червонопикого добродія? А якщо я знав єдину у світі квітку, яка, крім моєї планети, більше ніде не росте, а якийсь баранець може, раз укусивши, знищити її, отак, коли-небудь уранці, і навіть не збагне, що скоїв, – невже це пусте?

      Маленький Принц аж пашів, а згодом озвався знову:

      – Якщо любити квітку, яка існує тільки в одному екземплярі серед мільйонів і мільйонів зір, тоді для щастя досить тільки дивитися на них. Тоді можна казати собі: «Моя квітка десь там…» Та, якщо баранець з’їсть квітку, здаватиметься, немов раптом згасли всі зорі! Невже це пусте?

      Маленький Принц не зміг говорити далі. Він раптом розридався. Опустилася ніч. Я кинув інструменти. Мені стали байдужі й молоток, і болт, навіть спрага і смерть. Адже на зорі, на планеті, і то моїй, на Землі, є Маленький Принц і його треба втішити! Я обняв малого. Колисав його. Сказав йому:

      – Квітці, яку ти любиш, ніщо не загрожує… Я намалюю баранцеві намордник… Намалюю твоїй квітці огорожу… Я…» Я не дуже знав, що казати. Я почувався вкрай незграбним. Я не знав, як підступити до Маленького Принца, як порозумітися з ним… Країна сліз напрочуд загадкова.

screen_image_26_218_90

      Розділ VIII

      Невдовзі я більше дізнався про ту квітку. На планеті Маленького Принца завжди росли простенькі квіти, прикрашені одним рядочком пелюсток, ті квіти не займали місця й нікому не заважали. Вранці вони з’являлися в траві, а ввечері гаснули. А ця квітка проклюнулась одного дня з насінини, принесеної невідомо звідки, і Маленький Принц пильно придивлявся до паростка, не схожого на інші. То міг бути новий вид баобаба. Але кущик швидко припинив рости й почав готувати квітку. Маленький Принц, споглядаючи формування величезного пуп’янка, відчував, що він розпукне чимсь дивовижним, але квітка в затишку рідної зеленої хатки нескінченно довго готувалася розкрити свою красу. Ретельно добирала кольори. Повагом одягалася, одна за одною розправляла пелюстки. Вона не хотіла постати зіжмаканою, наче квіти маку. Вона хотіла з’явитися тільки в повному сяєві своєї краси. Ох! Так, вона страшенно кокетувала! Тому її таємничий туалет тривав нескінченні дні. Аж раптом якось уранці, саме тоді, коли сходило сонце, квітка показалася.

      І, попрацювавши з такою докладністю, позіхнула і мовила:

      – Ох! Я насилу прокинулась… Перепрошую… Я ще не встигла причепуритися…

      А Маленький Принц не міг стримати захвату:

      – Яка ви гарна!

      – Правда ж? – тихесенько запитала квітка. – Та й народилася водночас із сонцем…

screen_image_28_74_150

      Маленький Принц здогадався, що квітка не дуже скромна, але ж як вона зворушувала й чарувала!

      – Здається, вже пора снідати, – одразу додала квітка, – то чи не була б ваша ласка подбати про мене?

      Збентежившись, Маленький Принц пішов по лійку зі свіжою водою й полив СКАЧАТЬ