Повне зібрання творів. Антуан де Сент-Экзюпери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тричі. Вперше це сталося двадцять два роки тому, бозна-звідки прилетів хрущ і дзижчав так жахливо, що я, додаючи, аж чотири рази помилився! Вдруге це сталося одинадцять років тому, мене доконав ревматизм. Я дуже мало рухаюсь. Я не маю часу тинятися. Я людина серйозна. Втретє… таж оце тепер! Отже, я казав п’ятсот один мільйон…

      – Мільйон чого?

      Бізнесмен збагнув, що немає надії на спокій:

      – Отих дрібних цяток, які інколи видно на небі.

      – Мух?

      – Та ні, дрібних цяток, які блищать.

      – Бджіл?

      – Та ні. Дрібних золотавих цяток, які спонукають мріяти нероб. А я – людина серйозна! Я не маю часу на мрії.

      – Ага! Зірок?

      – Таки їх. Зірок.

      – І що ти робиш із п’ятьмастами мільйонами зірок?

      – Їх п’ятсот один мільйон шістсот двадцять дві тисячі сімсот тридцять одна. Я людина серйозна, я точний в усьому.

      – І що ти робиш із цими зорями?

      – Що я роблю з ними?

      – Так.

      – Нічого. Вони моя власність.

      – Зорі – твоя власність?

      – Авжеж.

      – Але я бачив одного короля, що…

      – Королі не мають власності. Вони володарюють, це зверхники. Тут є велика відмінність.

      – І що тобі дає власність на зорі?

      – Завдяки їй я багатий.

      – І що тобі дає це багатство?

      – Я можу купувати інші зорі, якщо хто-небудь відкриє їх.

      «Оцей, – подумки сказав собі Маленький Принц, – міркує десь так, як той пияк».

      Однак запитував далі:

      – Як можна привласнити зорі?

      – А чиї вони? – невдоволено буркнув бізнесмен.

      – Не знаю. Нічиї.

      – Тоді вони мої, бо я перший про це подумав.

      – Невже цього досить?

      – Авжеж. Коли ти знайшов нічийний діамант, він твій. Коли відкрив нічийний острів, він твій. Коли перший маєш якусь ідею, ти патентуєш її, і вона твоя. Я маю у своїй власності зорі, бо ніхто ніколи до мене не здогадався привласнити їх.

      – Таки правда, – погодився Маленький Принц. – І що ти робиш із ними?

      – Порядкую ними. Веду облік та інвентаризую, – відповів бізнесмен. – Це важко. Але ж я людина серйозна!

      Маленький Принц однаково не заспокоївся:

      – Ось я маю у своїй власності шарф, можу обкрутити його навколо шиї і забрати. А якщо маю квітку, можу зірвати її й забрати. А от ти не можеш зняти зорі!

      – Ні, але можу покласти їх у банк.

      – А це що таке?

      – Розумієш, я записую число своїх зірок на папірцеві. А потім замикаю той папірець на ключ у шухляді.

      – І це все?

      – Цього досить!

      «Смішно, – думав Маленький Принц. – Досить поетично. Але несерйозно».

      Маленький Принц мав про серйозні речі уявлення, дуже відмінні від уявлень дорослих.

      – Я, СКАЧАТЬ