Смерть на Нілі. Агата Кристи
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Смерть на Нілі - Агата Кристи страница 11
Название: Смерть на Нілі
Автор: Агата Кристи
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Классические детективы
Серия: Еркюль Пуаро
isbn: 978-617-12-7053-4
isbn:
– Гадаю, є й інші способи владнати це питання.
Їхні погляди знову зустрілися. Рокфорд кивнув.
– Добре, старий.
Пеннінґтон подивився на годинник.
– Хто б із нас не їхав, треба поспішати.
– Їдь ти, – відразу сказав Рокфорд. – Ти завжди мав вплив на Ліннет. «Дядько Ендрю». Те, що треба!
Пеннінґтонове обличчя посерйознішало.
– Сподіваюсь, я зможу все владнати, – промовив він.
– Ти мусиш це владнати. Ситуація критична, – відказав його партнер.
ХІ
Вільям Кармайкл звернувся до високого довгов’язого юнака, який відчинив двері й запитально глянув на нього:
– Поклич містера Джима, будь ласка.
Джим Фанторп увійшов до кімнати й запитливо поглянув на свого дядька. Старший чоловік підняв на нього погляд, кивнув і крякнув:
– Угу, нарешті.
– Ви мене кликали?
– Просто глянь на це.
Юнак сів і потягнув до себе стос паперів. Старший спостерігав за ним.
– Ну?
Відповідь не змусила чекати:
– Щось це підозріло, сер.
Старший партнер фірми «Кармайкл, Грант і Кармайкл» знову характерно крякнув. Джим Фанторп перечитував лист, який щойно прибув авіапоштою з Єгипту:
«…Якось дивно писати діловий лист у такий день. Ми провели тиждень у готелі “Менахауз” і з’їздили до Файюма. Післязавтра попливемо теплоходом по Нілу до Луксора й Асуана, і, можливо, аж до Хартума. Сьогодні вранці ми пішли в агентство Кука по квитки, і кого першого я там зустріла? Мого американського опікуна Ендрю Пеннінґтона. Здається, ви бачилися з ним два роки тому, коли він приїжджав до мене. Я навіть не знала, що він у Єгипті, а він не знав, що там я. Він навіть не знав, що я одружена! Лист, у якому я писала про шлюб, мабуть, його не застав. Власне, він теж плистиме тим же пароплавом по Нілу, що й ми. Оце так збіг! Дякую за все, що ви зробили, попри вашу зайнятість. Я…»
Юнак саме збирався перегорнути сторінку, коли містер Кармайкл забрав у нього лист.
– Це все, – сказав він. – Решта не має значення. Ну, що думаєш?
Його небіж на мить замислився, а потім сказав:
– Що ж, гадаю, це не збіг.
Дядько схвально кивнув.
– Хочеш поїхати до Єгипту? – гаркнув він.
– Вважаєте, це необхідно?
– Думаю, не варто гаяти час.
– Але чому я?
– Подумай, хлопче, добре подумай. Ліннет Ріджвей тебе не знає, як і Пеннінґтон. Якщо вилетиш літаком, можеш встигнути.
– Мені… мені це не подобається, сер. Що я зможу вдіяти?
– Уважно за всім спостерігай. Нашорош вуха. Думай, якщо маєш чим. А при необхідності – дій.
– Мені це зовсім не подобається.
– Хай так, але ти повинен це зробити.
– Це… так необхідно?
– Я впевнений, – сказав містер Кармайкл, – для нас це життєво важливо.
ХІІ
СКАЧАТЬ