Три товариші. Чорний обеліск. Эрих Мария Ремарк

Чтение книги онлайн.

      Він підморгнув мені:

      – Не хвилюйтеся! Я сам належу до крайнього правого крила. Таємна політична розмова, адже так?

      Я зрозумів і теж вищирився:

      – Високополітична!

      Він кивнув і прошепотів:

      – Хай живе його величність!

      – Тричі віват! – відповів я. – А тепер ось що: чи не знаєте ви часом, хто винайшов телефон?

      Він здивовано похитав своєю лисою головою.

      – І я не знаю, – сказав я. – Але той, хто його винайшов, був хлопець хоч куди!

      IX

      Неділя. День перегонів. Протягом останнього тижня Кестер тренувався щодня. А тоді вечорами ми до пізньої ночі розбирали «Карла», перевіряючи все, до найдрібнішого гвинтика, мастили, доводили до ладу. Тепер ми сиділи біля складу запчастин і дожидалися Кестера: він пішов до місця старту.

      Зібралися всі: Грау, Валентин, Ленц, Патриція Гольман, а головне – Юп у комбінезоні, шоломі й захисних окулярах. Юп важив найменше і тому мав їхати з Кестером. Ленц, щоправда, сумнівався. Він запевняв, що Юпові величезні лапасті вуха чинитимуть надто сильний опір повітрю, отож машина або втратить десь кілометрів із двадцять швидкості, або перетвориться на літак.

      – Звідки у вас, власне кажучи, англійське ім’я? – спитав Готфрід Патрицію Гольман, що сиділа поруч нього.

      – Моя мати була англійка. Її теж звали Пат.

      – Ну, Пат – це вже щось інше. Це значно легше вимовляти. – Він дістав чарку та пляшку. – За дружбу, Пат! Мене звуть Готфрід!

      Я спантеличено глянув на нього. Поки я тупцював навколо проблеми, як звертатися до дівчини, він зопалу взяв та й утнув отаке – і хоч би тобі що! А вона й собі сміється і називає його Готфрідом!

      Та Фердинанд Грау пішов іще далі. Він зовсім здурів і не зводив із дівчини очей. Він голосно декламував вірші, заявив, що намалює її портрет. І справді, сівши на якийсь ящик, почав малювати.

      – Слухай-но, Фердинанде, старий пугаче, – сказав я, забираючи в нього блокнот, – дай спокій живим людям. Досить з тебе твоїх мерців. І більше говори на загальні теми. Ця дівчина для мене багато важить.

      – А ви проп’єте зі мною потім рештки гонорару за шинкареву тітку?

      – Чи проп’ємо все, не знаю. Але дещо допоможемо, це напевно.

      – Гаразд. Тоді вже я змилуюся над тобою, хлопче…

      Наче кулеметні черги, зривався то тут, то там на біговій доріжці стукіт моторів. Пахло перегорілим мастилом, бензином і рициною. Чудовий збудливий запах, чудовий і збудливий стукіт моторів!

      Неподалік у своїх добре устаткованих боксах гомоніли автомеханіки. Наші запаси були надто злиденні. Сякий-такий інструмент, свічки, пара запасних коліс із покришками, що ми їх задурно дістали від одного заводу, кілька дрібніших запчастин – оце й усе. Кестер брав участь у перегонах не від якогось там підприємства, а приватно. За все треба було платити свої гроші. Тому в нас було тільки найнеобхідніше.

      Прийшов Отто, за ним Браумюллер, СКАЧАТЬ