Три товариші. Чорний обеліск. Эрих Мария Ремарк

Чтение книги онлайн.

      Наче якийсь прозорий, як скло, міраж, зависло над широким полем і трибунами напруження, коли машини вийшли на останнє коло.

      – Всім триматися за дерево, – сказав я, – стиснувши в руці держак молотка. Ленц поклав руку мені на голову, я відіпхнув його. Він усміхнувся й ухопився за бар’єр.

      Гудіння переходило в рев, рев – у шалене виття, виття – у несамовитий гуркіт; високо, зі свистом співали мотори на максимальних обертах!.. Браумюллер високо злетів на повороті, упритул за ним мчала друга машина; її задні колеса порскали курявою й скреготіли, вона йшла нижче від першої, ближче до центру, гонщик, певне, хотів на коротшому повороті обійти першу машину низом.

      – Не вийде! – закричав Ленц.

      Цієї миті з’явився Кестер. Його машина на повному ходу шугнула до верхнього краю, на якусь мить ми скам’яніли – здавалося, він перелетить на повороті за бар’єр, але мотор заревів, і машина помчала по колу.

      – Він узяв поворот на повній швидкості! – закричав я.

      Ленц кивнув:

      – Збожеволів!

      Ми перехилилися через бар’єр, тремтячи від збудження, від страху, чи скінчиться все щасливо. Я підняв і поставив Патрицію Гольман на ящик з інструментами.

      – Так вам буде видніше. Спирайтеся на моє плече. Дивіться уважно, він і цього обійде на повороті!

      – Уже обійшов! – скрикнула вона. – Він уже попереду!

      – Наздоганяє Браумюллера! Господи Боже і святі угодники! – горлав Ленц. – Обійшов другого й уже наздоганяє Браумюллера!

      Наче з грозової хмари, вихопилися три машини й помчали на нас. Ми кричали як навіжені, кричав і Валентин, чути було й могутній бас Грау, – адже Кестерові удався його одчайдушний трюк: на повороті він, пройшовши верхом, обігнав другу машину, бо її гонщик прорахувався і змушений був на крутому повороті знизити швидкість.

      Тепер Кестер шулікою кинувся на Браумюллера, який раптом опинився всього на якихось двадцять метрів поперед нього: певне, не витримали свічки.

      – Дай йому, Отто! Дай йому! Зжери «Ковалика»! – горлали ми, розмахуючи руками.

      Машини зникли за останнім поворотом. Ленц уголос молився до всіх богів Азії та Південної Америки, благаючи в них допомоги й розмахуючи своїм амулетом. Я теж дістав свого. Патриція Гольман, спершись на моє плече, вся подалася вперед, напружено вдивляючись удалину, наче статуя на бугшприті корабля.

      Ось вони показались! Мотор Браумюллерової машини все ще чхав, працюючи з перебоями. Я заплющив очі, Ленц повернувся спиною до бігової доріжки – ми хотіли власкавити долю. Чийсь крик змусив нас обернутися. Ми ще встигли побачити, як Кестер, випередивши свого конкурента на два метри, проскочив фініш.

      Ленц знавіснів. Він жбурнув інструмент на землю і зробив стійку на запасному колесі.

      – Як ви тоді сказали? – ставши знову на ноги, загорлав він до механіка-геркулеса. – Одоробало?

      – Що СКАЧАТЬ