Така, як ти. Марк Леви

Чтение книги онлайн.

      – Мені також десь туди, – відповів він, коли таксі рушило.

      Запанувала тиша. Хлоя повернула голову до вікна, так само вчинив і Санджай.

      – Немає чого соромитися, – зрештою промовив він. – Я вас висаджу і…

      – Насправді я думала про свій недавній жарт у парку. Сподіваюся, ви не зрозуміли мене хибно. Мені шкода. Я не думала, що ми знову перетнемося в такому великому місті, ще й того самого дня. Що ви робили в моєму ліфті?

      – Піднімався і спускався.

      – Це одна з ваших улюблених розваг?

      – А що у вас за важлива зустріч? Якщо не таємниця.

      – Кастинг. Хочу отримати роль. А що чекає на вас на 28-й вулиці?

      – Також кастинг, але перед інвесторами.

      – Ви займаєтеся фінансами?

      – А ваша роль для телебачення чи для кіно?

      – Я й не знала, що у нас є дещо спільне з індійцями.

      – У нас?

      – Я єврейка. Атеїстка, але єврейка.

      – І що ж у нас спільного?

      – Звичай відповідати запитанням на запитання.

      – А не можна бути індійцем і євреєм водночас?

      – Тут я з вами згодна.

      Машина пригальмувала біля тротуару.

      – Саме вчасно! Я поясню вам, чим займаюся в житті, якщо доля знову зведе нас, – відповів Санджай, виходячи з авто.

      Він відчинив багажник, розклав інвалідний візок і посадив туди Хлою.

      – А навіщо нам бачитися?

      – Успіхів із роллю, – відповів він, сідаючи в таксі.

      Хлоя побачила, як машина розвернулася на перехресті й поїхала до центру міста.

      Мобільний Санджая не змовкав усю дорогу, але він не відповідав. Певно, Сем у своєму офісі вже пританцьовував від нетерпіння.

      Санджай прибув, але так і не зміг виправдатися за своє спізнення чи за безжурний вираз обличчя. Сем прийняв його прохолодно. Вислухавши презентацію друга, індієць подумав, що тій бракує поетичності, але в контексті ситуації не наважився про це сказати.

      Рішення прийнято: завтра зранку Сем представить проект одному з великих клієнтів, а Санджай, якщо його величність згодна, просто посидить поруч.

      Вони повечеряли у Китайському кварталі. Перш ніж поїхати, Сем запропонував підкинути Санджая до готелю.

      – Це дуже мило, але я ночую у Східному Гарлемі, – відповів він.

      – Що ти робиш у Східному Гарлемі? – захвилювався Сем.

      Санджай розповів про непорозуміння, через яке йому довелося оселитися в тітки.

      – А чому ти не попросив цього листа в мене?

      – Я й так досить тебе навантажив.

      – Та ти хворий! Пожертвувати комфортом номера в «Плазі», з обслуговуванням і сніданком у ліжко, аби оселитися в чужих людей, – це не сміливість, а божевілля.

      – Вони не чужі, – виправив його Санджай, залазячи в таксі.

      Пружини дивана тиснули йому в спину. Санджай підвівся СКАЧАТЬ