Така, як ти. Марк Леви

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – У що б я не вбралася, їй завжди буде не до смаку. Зате нам з тобою до смаку французька кухня, – відповіла вона, спускаючись вулицею.

      – Не квапся так, я ж на своїх двох! – гукнув містер Бронштейн. – І припини вже обзивати Родріґо, вони живуть разом п’ятнадцять років.

      – Він на двадцять років молодший, і вона його утримує.

      Вони перетнули парк Вашингтон-сквер і спустилися на вулицю Салліван. Містер Бронштейн зайшов у «Мімі». Дівчина з ресепшну прийняла їх і повідомила, що столик готовий, хоча з десяток клієнтів чекали біля бару. Завсідники користувалися певними перевагами. Професор влаштувався на лавці, а офіціант прибрав стільця навпроти, аби звільнити місце для інвалідного візка Хлої. Дівчина наблизилася до пари, що не відривала від неї погляду.

      – Це модель «Карман С115», обмежений випуск. Дуже рекомендую. Він зручний і легко складається, – уточнила вона, а тоді приєдналася до батька.

      – Я візьму ньокі по-паризьки, а ти? – запитав він трохи напружено.

      Вона віддала перевагу цибулевому супу й замовила два келихи померолю.

      – І хто з вас не прийшов на побачення? – запитав старий.

      – Ти про що?

      – Зранку ти казала, що повернешся пізно, і ти доволі довго копирсалася в гардеробі.

      – Вечір з подружками. Але після прослуховування я так стомилася, що…

      – Хлоє, ну будь ласка!

      – Джуліус перевантажений, я просто першою скасувала зустріч.

      – Викладач філософії з прізвищем Шопенгауер мусить відповідальніше ставитися до зобов’язань! – зіронізував батько.

      – Тату, може, змінімо тему?

      – А як справи в жінки, якою ти займалася? Якщо не помиляюся, партнер ставився до неї як до речі. Нещодавно ти пояснювала, що поведінка цього чоловіка – причина її нещастя і – парадоксально – джерело її щастя.

      – Я тобі цього не пояснювала. Принаймні не так. Вона страждає на щось на кшталт стокгольмського синдрому й так мало себе цінує, що почувається вдячною за крихти кохання, які він їй дає.

      – Ти порадила їй залишити цього типа й пошукати когось, вартого кохання?

      – Моя роль обмежується тим, що я вислуховую пацієнтів і допомагаю їм зрозуміти, що вони самі кажуть.

      – Ти хоча б придумала, як розв’язати її проблему?

      – Так, я над цим працюю, вчу її бути вимогливішою. І вона робить неабиякі успіхи. Але якщо ти намагаєшся щось мені сказати, висловлюйся конкретніше.

      – Лише те, що ти не маєш бути менш вимогливою, ніж інші жінки.

      – Це так ти змінюєш тему? У тебе синдром ревнивого татуся.

      – Мабуть, ти маєш рацію. Якби ж я міг порадитися з тобою до того, як твоя матір мене залишила… Але тобі було лише тринадцять, – зітхнув професор. – Навіщо ти бігаєш по кастингах, якщо доволі успішно займаєшся своєю справою?

      – Тому що я тільки починаю медичну кар’єру, у мене лише три пацієнти і ми бідні як церковні миші.

      – Ти СКАЧАТЬ