Лiтература. Отсутствует
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Лiтература - Отсутствует страница 8

СКАЧАТЬ їх у чорний лак, виготовлений з деревного соку. Форма цих планок на довгі роки визначила й розташування китайських ієрогліфів – не горизонтальними рядками, а вертикальними. Великі тексти записували на кількох планках, потім їх з’єднували в одну низку і крізь верхні отвори пропускали шовкову стрічку. Така низка бамбукових або дерев’яних дощечок і була первісною формою китайської книжки.

      Звичайно, такі книжки були не дуже зручними. Новим матеріалом у китайців став шовк, а знаряддям письма волосяний пензель, який умочували в туш.

      Відтепер книга мала вигляд суцільного полотна шовку, на одному боці якого записувався текст. Кінець смужки прикріплювався до круглого дерев’яного стрижня, на нього накручувалося все полотий. І ось така книга дістала назву «сувій», або «згорток».

       Устав – урочисте письмо офіційних документів та багатьох богослужебних книг. Найчастіше зустрічається він на пергаменті. Уставом написано славетне «Остромирове Євангеліє» та чимало інших старовинних рукописів.

       Півустав – графічна форма слов’янського письма. Серед багатьох рукописів, виконаних півуставом, – Іпатіївський літопис. Перша нерукописна книга, видана 1564 року Іваном Федоровим, надрукована півуставом. Побутував цей шрифт у всіх друкарнях Росії, України й Білорусії аж до XVIII ст.

       Скоропис – це письмо з’явилося у XIV ст., використовувалося воно у приватному листуванні. Його характеризує щільне написання літер, численні скорочення й розчерки.

      Ближче до сучасної форми книги наближався так званий римський поліптих – кілька скріплених між собою дощечок, натертих воском, на яких і писався текст.

      Зовсім інакше виглядали книги вавилонян, шумерів та ассирійців, які писалися клинописом.

      Це прямокутні або овальні глиняні плитки, які вкривалися знаками, а потім висушувалися та випалювалися в печах. Комплект табличок зберігали в шухлядах.

      Перші слов’янські пам’ятки писемності мали вигляд берестяних грамот. Потім з’явилися пергаментні книжки, а батьківщиною перших паперових книжок є землі південних слов’ян.

      Найдавніша слов’янська рукописна книга – «Остро-мирове Євангеліє», написане кирилицею в 1057 році на замовлення новгородського посадника Остромира в одному примірнику. Вона мала 294 аркуші, перед окремими розділами книги – мініатюри, що зображують євангелістів Іоанна, Луку та Марка.

      Деякі болгарські вчені твердять, що існує ще давніший рукописний слов’янський твір – Євангеліє під назвою «Савина книга», написане в першій чверті X століття.

      Вчені визначили три періоди розвитку слов’янської рукописної книги – письмо уставом (класичним стилем), півуставом і скорописом.

      Книжки рясно прикрашалися візерунками, художніми заставками, мініатюрами, розмальовувалися фарбами, а іноді обводилися золотом. Великі заголовки писалися фарбами, дрібніші СКАЧАТЬ