Лiтература. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

      Так міф дійшов до наших днів, змінивши зовнішнє «вбрання», але зберігши свій філософський зміст.

      Легенди

      Слово легенда походить від лат. legenda, букв. – «те, що належить прочитати». Такого значення легенда набула через те, що в європейському середньовіччі вона була найпоширенішим жанром письменства. Починаючи з VI ст. легенда формувалася в католицькій літературі, зображуючи головним чином житія святих людей. Це були збірки повчальних оповідей про сповідників, святителів, преподобних, схимників. Ті збірки мали назву «Патерик».

      У західноєвропейських країнах особливої популярності у XIII—XIV ст. набуло зібрання християнських легенд під на_ звою «Legenda aurea» («Золота легенда»), перекладена багатьма мовами.

      На підґрунті легенди виникло чимало творів світової класики, зокрема така перлина європейської поезії, як «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі. В її основу видатний італійський поет поклав стародавні легенди, що розповідають про подорож до підземного царства пекла, мандрівки чистилищем та раєм.

      За мотивами легенд створена поема «Енеїда» видатного українського письменника Івана Котляревського, низка творів видатних українських поетів Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки.

      Сюжети цієї збірки живили усі види європейської літератури. Пізніше легендами стали називати різні оповіді релігійного змісту і повчального характеру про святі місця, притчі про походження тварин і рослин. Сюжети легенд мали численні відображення в іконописі, лицарських романах і повістях.

      У сучасній літературі легенда як жанр майже не зустрічається. Але саме слово збереглося. Його вживають тоді, коли йдеться про подію чи особу, з якими пов’язані або неймовірна пригода, або вчинок, який додає герою особливих якостей.

      Термін «фольклор» увів у науку британський вчений У. Дж. Томс. Він походить від англійських слів folk – народ, та lore – мудрість. Термін набув широкого вжитку в більшості країн світу і визначився як міжнародний.

      Глава 2. Усна народна творчість

      Витоки фольклористики

      До середини XIX ст., досліджуючи усну народну творчість, вчені різних країн вживали різноманітні поняття – «народна словесність», «народна поезія», «народні знання» тощо. А починаючи з 1840 року з’явився новий термін – фольклор.

      Поняття фольклор охоплює різноманітні смислові відтінки, такі як народна творчість, краєзнавство, етнографія. Але у слов’янських культурах під фольклором розуміють саме поетичну, музичну та хореографічну творчість народу. По суті, усна народна творчість, народившись задовго до появи писемності, була єдиною «неписаною» історією народу. У художній формі вона відобразила найважливіші етапи його розвитку.

      З іншого боку, фольклор – це своєрідний «підручник СКАЧАТЬ