А найдовші плоди виростають у змієподібної дині. Вони сягають двох метрів у довжину.
Найбільшим плодом з тих, що ростуть на деревах, можна вважати плоди хлібного дерева, які охоче їдять мешканці тропіків. Вони мають довжину 90 см, ширину – 50 см, а їхня вага сягає 40 кг. Зрозуміло, що не всяка гілка здатна витримати таку вагу. Отож плоди хлібного дерева прикріплюються прямо до стовбура. З м’якоті плоду, солодкого на смак, місцеві жителі печуть хліб. Ось чому дерево і називають хлібним. Тубільці збирають стиглі плоди, складають їх у яму і накривають листям. Там вони починають бродити як справжнє тісто. Його потроху виймають і готують на вогнищі.
А серед горіхів найбільшим вважаються плоди сейшельської пальми. Вони здавна були знайомі мешканцям західного узбережжя Індії. Горіхи незвичної форми (здається, що вони сильно перетягнуті тонкою ниткою і розділені нею навпіл) приносили морські хвилі. Саме тому індійці довгий час вважали, що вони є плодами пальм, які ростуть під водою. Але ось у 1743 р. європейці відкрили Сейшельські острови, а на них – пальми з величезними горіхами. їх діаметр сягає 45 см, а вага – 25 кг. На одній пальмі водночас може розвиватися до 30 горіхів. Ростуть вони дуже повільно і вистигають через шість років після закінчення цвітіння.
Більшість плодів має насіння. Воно теж різноманітне за формою, кольором та розмірами. Ми добре знаємо чорні боби, розмір яких у діаметрі часто дорівнює монеті вартістю п’ять копійок. Поряд з ними насіння портулаку чи петунії виглядає пилинками. А є й іще менші. Назвати рекордсменів серед рослин, у яких найдрібніше насіння, дуже важко, бо їх надто багато. Зупинімося на билинці довго-рогій – одній з орхідей, що росте в Закарпатті, Карпатах і Прикарпатті. Її насіння важить лише 0,000123 г. А в інших видів орхідей в одному грамі може вміститися 990 млн насінин.
Саме в насінинах міститься зародок майбутньої рослини. Його оточують поживні речовини, щоб зародок, коли насіння потрапить у сприятливі умови для проростання, мав собі поживу, доки не стане здатним отримувати її ззовні. А для цього потрібно, щоб у рослини виросли надземні стебло та листя. Простежмо, що ж відбувається з насінням, коли воно проростає. Але спочатку слід скласти уявлення про будову насінини.
Стигла насінина зверху вкрита міцною насінною шкіркою. Вона захищає її від висихання, пошкоджень, шкідливих комах та бактерій. На шкірці знаходиться рубчик, що залишився від ніжки, якою на сінина з’єднувалась з оплоднем.
Перші експерименти по пророщуванню насіння пов’язані з іменами італійського вченого Марчелло Мальпигі та англійського вченого Стефана Гельсу, які жили у XVIII столітті. Гельсу пощастило навіть виміряти силу, з якою насіння всмоктує воду, коли бубнявіє. Він наповнював невеликий казанець горохом, додавав до нього воду і прикривав казанець кришкою, а зверху клав важелі. Таким чином він довів, що набубнявіле насіння може підняти СКАЧАТЬ