Чужі сни. Ян Валетов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ шкіру. Він подивився на дружину, і та відповіла йому повним тривоги поглядом.

      Добре б командир екіпажу говорив правду!

      А-320 не падав і не намагався знизитися в аварійному режимі, як, наприклад, при втраті герметичності, скоріше вже потроху набирав висоту, намагаючись досягти польотної стелі та вийти з турбулентності.

      – За кілька хвилин наш лайнер набере додаткову висоту і тряска зменшиться, просимо вас не розстібати прив’язні ремені та залишатися на своїх місцях. Сяйво, яке ви бачили, не що інше, як рідкісне електричне явище. Аеробус оснащено всіма можливими елементами захисту, і ніякі поля не вплинуть на нашу навігаційну апаратуру та рухову установку.

      Бреше ж, подумав Давидов, позаяк за першою освітою був інженером і прекрасно розумів, що капітан А-320 криводушить. Від нестерпного сяйва, в якому вони перебували лічені хвилини тому, в полі зору все ще кружляли чорні клапті – відходила від шоку сітківка. Рідкісне електричне явище!

      І тут літак перестало метляти – так човен із дрібної хвилі влітає в захищену бухту і ковзає по гладіні як по маслу. По салону проко-тилося дружне зітхання, а потім пролунали оплески. Деякі пасажири почали обніматися від повноти почуттів – особливо старалися два товстуни в «гавайках», які сиділи в кріслах навскоси від подружжя Давидових. По проходах, збираючи пляшки, що розкотилися, побігли стюардеси. Сумки, які вилетіли з багажних відсіків, знову закинули на свої місця.

      Карина, як і раніше, тулилася до чоловіка.

      Денис відчував, що жах, якого він щойно зазнав, потроху відступає, а на зміну йому приходить якась вражаюча байдужість, відстороненість, ніколи йому не властива. Він почувався дивно. Це невиразно було схоже на «відходняк» від наркозу, але не довгого «маскового», а короткого, внутрішньовенного. Колись Давидову вправляли вибите плече, і після сомбревіну він відчував щось подібне до цього. Але ж ніякого сомбревіну не було!

      Вони і не пили сьогодні майже нічого – кілька келихів сухого каліфорнійського і п’ятдесятиграмову дозу віскі годі й враховувати, та й часу минуло чимало. Але факт залишався фактом, відмахнутися від того, що з ним щось не так, Денис не міг.

      Боліла потилиця, щипало кінчики пальців, причому щипало так, що біль від нігтів Карини, що вп’ялися йому в руку, почав затихати. Денису здавалося, що він стоїть по пояс у воді (він майже фізично відчував вологий холод, який хлюпає на рівні пупка), а ступні та литки ніг кусають маленькі голодні рибки. Давидов зловив себе на тому, що відчуття дуже реальне, а якщо заплющити очі, то саме час похлюпати водою на дружину і сусідів.

      Але не було ні кішки, ні колиски… Був салон лайнера, що ковзав на реактивній тязі в розрідженому повітрі на висоті 30 000 футів, був жорстокий мороз за вікном ілюмінатора і найсильніша тряска, яка щойно закінчилася, від якої клацали зуби і повискували перелякані до втрати пульсу пасажири.

      Вода по пояс, літакова фея, рибки СКАЧАТЬ