Чужі сни. Ян Валетов

Чтение книги онлайн.

      На воду в нього ліміту не було.

      Одна з переваг роботи на Контору, не найголовніша, звичайно, але така приємна деталька. Можна стояти під душем хоч щодня або кілька разів за ніч по годині, або, якщо раптом спаде на думку, по дві. Ніяких проблем – вода надходитиме по водогонах без обмежень.

      Вода, звісно, перероблена, ресайклінг другого, а то і третього рівня, і душ не цілком водяний (звичайного водяного душа немає навіть у Пана Голови), а з іонним очищенням, але й такий сурогат у тисячу разів приємніший, ніж просто іонний.

      Кирилу було плювати, скільки разів цією водою милися до нього і скільки чужої сечі перероблялося системами очищення, щоб дати йому можливість насолодитися справжнім купанням. Прісна вода у світі, який висихає, – це така цінність, що замислюватися про її походження – поганий тон.

      Зараз такі привілеї з користування водними ресурсами мають тільки члени уряду, вищі чини армії та силових відомств і джампери – особлива каста, бойовики, які ведуть майже безнадійну битву за виживання Паралелі.

      Джампери – надія людства, тому в них є все. Практично все, що вони хочуть. Ось тільки самих джамперів офіційно в природі не існує. Їх немає для широкої публіки, як немає джамп-бригад, джамп-технологій і теорії джампінгу. Вони актори, інженери, асені-затори, льотчики, танкісти – хто завгодно, але тільки не джампери. Особистості «стрибунів» засекречені, їхні імена відомі ліченим людям у Паралелі. Навіть між собою вони спілкуються, використовуючи ніки, а не справжні імена. Що поробиш, така професія.

      Навіть не професія, подумав Кирило, скоріше, доля.

      Всю інформацію про джамп-ефект закрито вже як років двадцять. Звичайно, засекретити існування Паралелі-2 і Зеро не змогли – надто вже широко висвітлювали відкриття паралельних всесвітів до початку війни, та й сам факт війни приховати було ніяк не можна. Як би тоді можна було пояснити те, що світ їхньої Паралелі скочується все ближче і ближче до краю прірви?

      Ще п’ятдесят років тому середньорічна температура була менше на п’ятнадцять градусів, а площа суші на 40 відсотків більша. І жити можна було там, де сьогодні не виживають навіть скорпіони. Двадцять років тому, коли столицю тільки перенесли в Сіті, в околицях були залишки лісів і фермерські господарства. Сьогодні навколо пустеля. І на тисячу кілометрів на північ пустеля. Так що тут, на півдні, прісна вода – це привілей і благо. І плювати, з чиєї сечі її відновлено!

      У Сіті залишилося всього півтора десятка діючих свердловин. Три верхні водоносні горизонти порожні. Висохли або пішли в землю, так що тепер «водники» забурилися на глибину чотири кілометри і черпають вологу звідти. Але вчені кажуть, що ресурсів залишилося максимум років на десять. Значить, проблему треба розв’язувати вже сьогодні, завтра буде пізно і Сіті стане ще одним вимерлим містом – висохлим і порожнім, як стара зміїна шкіра. Скільки таких скинутих шкурок залишилося СКАЧАТЬ