Чужі сни. Ян Валетов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з групою новачків перед джамп-тестом, а потім… Потім отримають чергові дані по Пара-лелі-2 – сьогодні розрахунковий час із 23 до 23:45, і, можливо, доведеться стрибати самому. Скільки він уже не стрибав? Тижня півтора? Більше?

      Кирило Давидов потягнувся так, що хруснули суглоби, і, здійснивши грубе насильство над собою, встав із ліжка.

      Він відсмикнув металізовану штору, впускаючи в студію сутінки. Датчики, вловивши потік фотонів, відразу ж спрацювали, затемнюючи шибки і знижуючи рівень освітленості й сонячну радіацію до прийнятного рівня.

      За склом балконних дверей, на вузькому карнизі, покликаному, на думку проектантів, виконувати роль балкона, яким, щоправда, ніхто й ніколи при доброму розумі не користувався, лежав мертвий голуб, який невідь-звідки взявся.

      Кирило сів навпочіпки, розглядаючи скуйовдженого нерухомого птаха. Він давно не бачив пернатих у місті, в усякому разі – в цій Паралелі. У цьому місті давно не було ні живих птахів, ні живих рослин.

      Пластикові термостійкі дерева були – пальми з величезними кронами, що дають вулицям тінь. Під ними можна було сховатися, перебігаючи із сан-кара в приміщення й назад. Це хоч якось зменшувало дозу радіації, що її безжально виливало сонце на Сіті. Нинішній Пан Мер «насаджував» їх цілими алеями. Над розпеченими тротуарами шугали механічні птиці – камери стеження, замасковані під пернатих. Пан Мер усерйоз вважав, що ці шпигуни в синтетичному оперенні мають нагадувати городянам про те, що колись на вулицях жили птахи. Пан Мер, подумав Давидов, завжди відзначався великим почуттям гумору і своєрідним поглядом на речі.

      Сьогодні вранці птаха тут не було. Ось уже два дні, як денні температури не піднімалися вище сорока восьми, вночі повітря охолоджувалося до цілком комфортних 36 градусів, так що теоретично голуб міг з’явитися в місті після заходу сонця. Але, здається, вночі голуби сплять. Та й до місця, де могли ще жити птахи, летіти не близь-ко, навіть на вертольоті.

      Дивно, подумав Кирило, все живе в Сіті давно вже під землею. Там не так спекотно, там немає жорсткого випромінювання. Назем-не життя – на півночі. Жива зелень і хоч якісь божі тварі, що все ще бігають по поверхні, – за тисячу кілометрів звідси, там, де закінчується пустеля. Ніколи не повірю, щоб голуб пролетів тисячу кілометрів на південь і не згорів по дорозі. Скоріше, втік, бідолаха, з клітки в якомусь багатому домі. Вилетів на смерканні, а вранці, коли сонце встало, помер. Поки ще не муміфікувався, але до вечора висохне до хрускоту. І з усіх тисяч вікон у цьому будинку він вибрав моє. Якби я почув, як він стукає у скло, я впустив би його в кімнату і врятував би від неминучої загибелі. Але я не почув… Та й важко було почути. Панянка трапилася голосиста, концерти саме час давати.

      Давидов посміхнувся і повернувся до ліжка, на якому спала… Він задумався.

      «Гм… Як же її?.. Марина? Селіна? Ми взагалі знайомилися?»

      Він майже не пив учора. Перш за все, тому, що перед джампами пити небезпечно: лікарі кажуть, що після перебору можна легко зловити інсульт – як на вході, так і на виході зі стрибка. Після джампа лікарі СКАЧАТЬ