Кар’єра Никодима Дизми. Тадеуш Доленга-Мостович

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ви знайомі з тіткою Пшеленською?.. Так, але після мого шлюбу стосунки з нею дуже ускладнились. Ми навіть не листуємося.

      – Он як! – сказав Дизма.

      – А ви буваєте у неї?

      – Зрідка, – протягнув Дизма. – Пані Пшеленська, здається, не зносить пана Куницького, але вас любить.

      Ніна не витримала і тихо запитала:

      – Ви говорили з нею про мене?.. Ох, пробачте за нескромність, але, знаєте, це мене так схвилювало. Не дивуйтеся. Бо ж майже усі спогади юності пов’язані з домом і з колом знайомих тітки Пшеленської… Ви там буваєте…

      – Чому ж ви до неї не завітаєте?

      – Самі розумієте. Через чоловіка… Вони не можуть мені цього пробачити…

      Ніна відвернулася і майже пошепки додала:

      – Так само, як і я не можу собі пробачити цього.

      Никодим мовчав.

      – Мені соромно, що і тоді, і зараз я з вами така відверта… Але я не маю сил… Я дуже слабка… Дуже нещасна…

      – Не засмучуйтеся, повірте: все зміниться на краще…

      – Не розраджуйте мене, прошу я вас. Я знаю, я відчуваю, що знайшла у вашому чуйному серці глибокий, щирий відгук. Ми ще мало знайомі, але у мене до вас така довіра… Не потрібно, не розраджуйте мене, у мене немає жодного виходу. Досить того, що ви мене розумієте… Ви один, – додала вона, помовчавши.

      – Чому ви кажете, що немає виходу? Хіба ви не можете розлучитися з чоловіком?

      – Не можу, – відповіла Ніна, втупивши погляд у землю.

      – Гм, значить, ви таки прив’язані до нього…

      В очах Ніни запалав вогник.

      – Ні, ні, – гаряче запротестувала вона, – як ви можете мене підозрювати у цьому! Мене ніщо не зв’язує з цією людиною, що має душу крамаря, з цим… старим…

      У голосі звучали ненависть і відраза.

      – Чому ж ви кажете, що не можете з ним розлучитися? – здивувався Дизма.

      – Я не зможу жити… у бідності… Втім, мені доводиться думати не лише про себе.

      – Ви жартуєте, – удав з себе простака Никодим, – але ж Коборово – це мільйони, і це ваша власність…

      – Ви помиляєтесь, Коборово належить моєму чоловікові.

      – Але сам пан Куницький мені сказав…

      – Так. Воно записане на моє ім’я, але в разі розлучення я залишуся без нічого.

      – Не розумію?

      – Ах, навіщо говорити про це… Бачте, мій чоловік узяв у мене зобов’язання на таку суму, яка перевищує вартість Коборова.

      – Видурив хитрістю?

      – О, ні, узяв, тому що ця сума належала йому… на покриття боргу моєї сім’ї.

      – Ага!..

      – Не говоритимемо про це, мені це так неприємно. – Ніна благально склала руки, дивлячись Никодимові в очі. – Прошу вас не говорити про мене з моєю тіткою, добре?

      – Як скажете. Втім…

      – Прошу вас! Дуже прошу! Того світу для мене вже не існує, мені туди немає вороття… Давайте краще читати…

      Ніна СКАЧАТЬ