Таємничий острів. Жюль Верн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Спілет жадібно накинувся на молюсків, а попоївши, улігся на пісок біля підніжжя скелі. Він був страшенно виснажений, утім спокійний. Герберт підійшов до нього і сказав:

      – Ми знайшли притулок, де ви можете відпочити краще, ніж тут. Скоро зовсім смеркне. Ходімо, вам потрібен відпочинок. Завтра ми подумаємо, що робити далі.

      Кореспондент слухняно підвівся і побрів за юнаком до Комина, але його зупинив Пенкроф і, ніби між іншим, поцікавився:

      – Чи немає часом у вас сірника, містере Спілет?

      Кореспондент пошпортався в кишенях, але нічого не знайшов і сказав, що, мабуть, викинув сірники.

      Тоді моряк спитав про те саме Наба, відповідь якого також була невтішною.

      – Ет, прокляття! – вилаявся моряк й аж плюнув спересердя.

      – Ех! – вигукнув Наб. – Якби тут був мій хазяїн, він зумів би зарадити лихові.

      Невдахи-повітроплавці тільки сумно перезирнулися і замовкли. Першим мовчанку порушив Герберт.

      – Містере Спілет, – звернувся він до кореспондента, – ви ж курець і завжди маєте при собі сірники! Можливо, ви погано шукали? Прошу вас, пошукайте ретельніше! Нам вистачить і одного сірника!

      Кореспондент ще раз понишпорив в усіх кишенях: штанів, жилета, сюртука, пальта – і несподівано, на превелику радість Пенкрофа і на своє глибоке здивування, намацав сірник, що застряг за підкладкою жилета.

      – Один сірник! – вигукнув Пенкроф. – Для нас зараз це як цілий сірниковий склад!

      Моряк спершу пересвідчився, що сірник сухий, а потім сказав:

      – Ще хоча б клаптик паперу!

      – Візьміть, – несміливо сказав Ґедеон Спілет, вириваючи аркушик зі свого записника.

      Пенкроф згорнув папірець ріжком і встромив його в купу моху та сухого листя, складену під хмизом так, щоб повітря мало до неї вільний доступ. Потім він узяв шорсткуватий камінець, ретельно потер його і, стримуючи серцебиття і дихання, легенько черкнув об камінець сірником. Сірник не спалахнув. Мабуть, Пенкроф, боячись обдерти сірчану головку, недостатньо сильно тернув нею.

      – Не можу, – зізнався він. – У мене рука тремтить!

      І він передав сірник Гербертові. Хлопчина, здається, ніколи в житті так не хвилювався. Його серце скажено калатало. Проте він рішуче чиркнув сірником об камінець. Почувся тріск, і враз спалахнув слабенький вогник. Герберт потримав сірник голівкою вниз, щоб дати йому розгорітися, і підпалив папірець. За кілька хвилин у Комині палало яскраве вогнище.

      – Нарешті! – зрадів Пенкроф. – Я аж спітнів від хвилювання! Тепер легко підтримувати вогонь постійно, достатньо завжди залишати трохи приску під золою. Дров у нас скільки завгодно, треба тільки пильнувати за вогнем.

      Щойно вогнище розгорілося, Пенкроф заходився готувати вечерю на новій пічці. Герберт приніс дві дюжини голубиних яєць, і хоча моряк страшенно пишався тим, що знає п’ятдесят два способи їх приготування, довелося просто СКАЧАТЬ