Таємничий острів. Жюль Верн

Чтение книги онлайн.

      – Яким би великим не був острів, він однаково залишиться островом.

      Кинувши ще один погляд на околиці, Пенкроф і Герберт рушили назад уздовж південного схилу гранітної стіни.

      Перестрибуючи з каменя на камінь, Герберт несподівано сполохав цілу зграю птахів.

      – Гірські голуби! – вигукнув він. – Їхні яйця дуже смачні!

      – Що ж, зготуємо з них чудову яєчню, – підхопив Пенкроф.

      – У чому ти їх збираєшся смажити, – спитав Герберт, – часом не в капелюсі?

      – Ет!.. Доведеться обмежитися печеними яйцями, мій хлопчику.

      Уважно оглянувши всі западини в скелі, моряк із хлопцем знайшли кілька дюжин яєць. Вони порозпихали їх по кишенях і поспіхом спустилися до річки, бо вже наближався час відпливу.

      Близько першої години дня вони підійшли до свого плавного засобу. Пенкроф стримував пліт, не бажаючи відпускати його вниз на волю течії, проте й сам не наважувався вилізти на нього. Меткий, як справжній моряк, він швидко скрутив із сухих ліан довгий мотуз і, припасувавши його до корми, зіштовхнув пліт на воду. Пенкроф утримував пліт за мотузок, а Герберт тим часом довгою жердиною виштовхував його на середину течії.

      Величезна купа дров тихо попливла річкою, і близько другої години пополудні Пенкроф і Герберт успішно доправили її до гирла, майже до самого порога Комина.

      Розділ V

      Щойно розвантажили пліт, Пенкроф заходився пристосовувати Комин під житло. Для цього він за допомогою піску, уламків скель, гілок та мокрої глини перегородив коридор, у якому гуляв наскрізний вітер. Тепер Комин був поділений на три-чотири помешкання, якщо так можна назвати темні лігва, що, мабуть, не задовольнили б навіть звіра. Але головне – там було сухо, а в центральній кімнаті можна було навіть стояти на повен зріст; чистий пісок вкривав долівку. Поки не знайдуть нічого кращого, вирішили пожити тут.

      – Тепер наші друзі можуть повертатися, – сказав Пенкроф після завершення роботи. – Притулок готовий!

      Залишалося тільки скласти з каміння пічку і приготувати вечерю. Це було неважко. Для цього придалися широкі плескаті брили, з яких у першому коридорі ліворуч злагодили непогану пічку. Тепло від неї мало обігрівати усі кімнати.

      – У тебе є сірники? – спитав Герберт Пенкрофа.

      – Авжеж, – відповів моряк. – Що б ми робили без сірників!

      – Ну, ми могли б добути вогонь, як дикуни, тручи два дерев’яні цурпалки один об один.

      – Що ж, мій хлопчику, спробуй! Подивимося, чи вийде в тебе що-небудь, окрім роздертих до крові рук.

      – Але цей простий спосіб дуже поширений на островах Тихого океану.

      – Згоден, – СКАЧАТЬ