Тричі не вмирати. Побратими. Роздоріжжя. Олег Говда

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ легко смерть згадуєш, – глузливо хмикнув чорт. – Задумав обманути? І не мрій, не вийде… Махну рукою, нукери миттю двері виб’ють і всіх, як ягнят пов’яжуть… Адже, крім тебе там більше воїнів немає, вірно?

      – Це так, – потемнів обличчям Небаба. – Але й ти не вважай себе за наймудрішого. Бо в такому разі Ребекка тобі не дістанеться. Першою її вб’ю. Власноруч!.. І вона мені ще й подякує…

      – Дивний ти чоловік… – сіпнув плечем Босоркун, від чого в повітрі виразно запахло прілістю та перегноєм. – Щойно до Раю з чистою совістю збирався, а тепер смертний гріх простісінько в храмі заподіяти готовий…

      Чорт пошкріб підборіддя і приступив ближче.

      – В очі дивися!

      Начебто нічого не змінилося ні в поставі, ні в голосі Рудого Пасічника, але не послухатися його Степан не зміг. А коли заглянув у дихаючий крижаним холодом густий морок зіниць чорта, то зблід і мимоволі перехрестився.

      – Побачив, – задоволено кивнув той. – Значить, розумієш, що з мертвою дівчиною мені ще простіше впоратися… Твоя впертість тільки погіршує все. Змирися, козаче. Є в цьому світі багато такого, що не за нашим бажанням чи розумінням влаштовано. І не підвладного нашій волі.

      Небаба знову перехрестився, але не відповів. Чародійським поглядом він побачив навіть більше, ніж чорт хотів йому показати. І побачене справді збентежило парубка. Такого страху та огиди він ще не відчував. Але змиритися?!

      Босоркун помовчав, не зводячи очей зі Степана, але бачачи, що той відступати не збирається, невдоволено буркнув.

      – Гаразд, біда з тобою. Часу шкода… Не хвилюйся ти так за неї, нічого з дівкою не трапиться. Я маю намір доставити її цілою і неушкодженою просто в обійми майбутнього чоловіка.

      – Брешеш!

      – Мені що на Біблії заприсягтися, чи на церкву перехреститися, щоб ти повірив? – розсміявся чорт. – Не брешу.

      – Присягни тим, що тобі дороге… – знайшовся Степан, бо хоч і не був певен достеменно, та здогадувався, з ким має справу.

      – Он як? – Босоркун спантеличено потер перенісся. – Гаразд. Щоб мені одними просфорами харчуватися, щоб мені до кінця днів жодної християнської душі не спокусити, щоб мені на сам Йордан послизнутися та в ополонку впасти. Щоб…

      – Досить, вірю… – поморщився Небаба такому богохульству. – Хоча такому як ти збрехати…

      – То й добре, – потер руки біс, не дослуховуючи. – Значить, домовилися. А тепер починайте вже свій поєдинок! Не личить примушувати хана чекати.

      – За цим діло не стане… – відповів Степан. – Але якщо ви висуваєте додаткові умови, то й у мене теж буде ще одна.

      – Якщо це не завадить мені забрати Ребекку, говори… – махнув рукою Босоркун, якого і справді нічого крім нареченої Куниці не цікавило. – Обіцяю, що виконаю. Набрид ти мені, занадто зухвалий. Але… люблю впертих.

      – Не завадить… – кивнув Небаба. – Бо все просто. Я відправлюся разом з вами, і буду поруч, поки Тарас СКАЧАТЬ