Тричі не вмирати. Побратими. Роздоріжжя. Олег Говда

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Перед лавою стояли ноги… що закінчувалися рівним зрізом трохи вище колін, а потім, до самого пояса не було нічого. Вірніше, там проглядала лавка, а решта тулуба Куниці висіла над нею в повітрі. Тарас подивився на ноги нижче – ті пропали, зате сідниці затулили лавку.

      Якийсь час Іван дивився на зникаючі частини тіла юного характерника, потім зітхнув і махнув рукою.

      – Облиш… Я і то бачу, що без належного тренування нічого путнього з цієї затії не вийде. Даремно час марнуємо. Зробимо інакше.

      – Добре, – погодився, аж спітнілий від зусиль, Тарас. – Давай. А як?

      – Пам’ятаєш, ти для проби колодязь з «журавлем» і вином посеред степу зробив?

      – Ще б пак. А що? В горлі пересохло? Так ми ж у шинку… Зараз я…

      – Не придурюйся, а спробуй явити купу зброї. Зможеш чітко побачити, хоча б отут на долівці десяток мушкетів, списів та шабель?

      – Не обіцяю, що всього буде рівно по десять, але приблизно стільки зброї звалюють у купу хлопці з нашого куреня, коли купатися лізуть. Сотню разів бачив – не помилюся.

      – От і славно. А де саме Лис лежить – запам’ятав?

      – Звісно. Не забувай, дядьку Іване: я ж тут виріс. Кожен клаптик землі, як свою комо…

      – Чудово, – нетерпляче відмахнувся Непийвода. – Зробимо так. Накинь на мене личину чогось звичного для села. Кота, наприклад. Я проберуся до полонених і спробую розв’язати скільки встигну. А ти, як двічі почуєш вовче виття – кидай нам зброю. А далі, як завжди – Бог не видасть, свиня не з’їсть. Усі народжуються один раз і вмирають теж. Годиться такий план?

      – Іншого все одно немає, – потер чоло Куниця. – Тож вибирати не доводиться. Ходімо до отамана.

      Розділ третій

      – Розумно, – підморгнув аталикові чорт. – Головне дурня назовні виманити. Думаю, він там один такий герой. Решту пов’яжете, як овець. Лишень двері притримати…

      Кучум повернувся до Босоркуна і подивився в обличчя. Старому воїнові дуже не хотілося злити шайтана, але й образу стерпіти не зміг. У касті воїнів вміння тримати слово, дане навіть ворогові, вважалося однією з найбільших чеснот. Навчити мистецтву бою можна кожного, а шляхетність, міць духу, характер – або є, або немає. Це від вищих сил залежить, від покровителів роду – тих, хто вперше являє новонародженого лику сонця. І порушити обіцянку – те ж саме, що образити небесних опікунів. А як добре і довго буде жити той, від кого відвернуться духовні наставники і захисники?

      – Ти допоміг моєму панові досягти успіху, взяти славну здобич і при цьому не втратити жодного воїна. Тепер Салах-Гірей зможе з гідністю постати перед очима батька і зайняти належне місце по праву руку великого хана. За це мій пан і я вдячні тобі, злий духу. Але не смій втручатися в те, чого не розумієш! Слово сказано. І якщо уруський воїн хоче Божого суду, то обдурити його – принизити і зганьбити весь рід Гіреїв. Я сам вийду в коло і допоможу козакові достойно померти. А що до дівиці – не хвилюйся, ненаситний мангусе, твоя здобич від тебе не вислизне.

СКАЧАТЬ