П’ятнадцятирічний капітан. Жуль Верн

Чтение книги онлайн.

      І хоча йому страшенно кортіло й собі взяти участь у полюванні, але юнак розумів: краще буде, якщо місце в шлюпці займе досвідченіший китобій. Четверо матросів сядуть на весла, боцман Говік стане за кормове весло, що править за стерно, а капітан Галл займе місце гарпунера. Його завдання – поранити кита і пильно стежити за міцною й тонкою линвою з поплавцем, закріпленим на держаку гарпуна, а потім, коли кит знову підніметься на поверхню, добити його важким списом. Відтак здобич потрібно буде прибуксирувати й пришвартувати до борту судна і обробити, позрізавши з неї жир… Слід сказати, що це складна й важка робота для всієї команди. Але зрештою ніщо не віщувало біди, й тихе море мало посприяти китобоям у полюванні…

      Китобійний вельбот спустили на воду з лівого борту, і четверо матросів одразу ж посідали в нього. Боцман скинув їм два гарпуни й пару довгих важких списів з гострими наконечниками. До цього він додав п’ять бухт міцної й тонкої линви – по шістсот футів у кожній. Коли одна бухта розмотується, матроси швидко сточують її з кінцем іншої, хоча іноді й півмилі линви буває замало – так глибоко здатний пірнути кит.

      Нарешті все китобійне знаряддя було складене на носі вельбота. Зайнявши свої місця, команда чекала наказу віддати швартови; останнім у вельбот мав спуститися капітан Галл.

      Перш ніж відчалити, капітан ще раз окинув поглядом «Пілігрим», що лежав у дрейфі. Вітрила були поставлені як слід, снасті гарно натягнені. Дікові Сенду, можливо, лише кілька годин доведеться самому командувати судном, та Галл іще раз покликав до себе юнака і дав йому останні настанови.

      – Пильнуй! – сказав він. – Може статися, що «Пілігримові» доведеться піти за нами, тоді Том та його друзі допоможуть тобі впоратися з вітрилами, якщо ти їм усе гарненько розтлумачиш… Добре, якщо вітер трохи посвіжішає. Але, хай там що станеться, Діку, не покидай судно!

      – Слухаюсь, капітане!

      – Якщо в гонитві за китом ми запливемо занадто далеко, я дам тобі сигнал: підніму вимпел на кінці багра.

      – Не хвилюйтеся, сер, я не спускатиму з вельбота очей!

      – Чудово, Діку. І більше витримки! Пам’ятай, що тепер ти – помічник капітана. Будь гідний цього звання…

      Юнак промовчав, лише щоки його вкрив легкий рум’янець. Містер Галл ступив крок до мотузяного трапа, щоб спуститися в шлюпку, й подумав, який славний цей хлопчина – скромний і рішучий.

      Поки вельбот віддалявся, пасажири піднялися на надбудову в носовій частині «Пілігрима», щоб не пропустити жодної подробиці цього небезпечного і через це ще більш захопливого полювання.

      Розмірені змахи двох пар весел швидко наближали до мети маленьке суденце з китобійною командою на борту, а кит-смугач спокійнісінько трапезував за три милі від шхуни. Вже за півгодини китобої змогли гарненько роздивитися майбутню здобич. Здавалося, що величезний кит поринув у сон. СКАЧАТЬ