П’ятнадцятирічний капітан. Жуль Верн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ було неможливо, адже капітан суворо наказав йому в жодному разі не покидати корабля.

      А тим часом самиця смугача, прикриваючи своїм тілом китеня, знову атакувала вельбот китобоїв.

      Боцман Говік більше не мав чим змінити курс вельбота, і капітан Галл зрозумів, що відтепер усі вони приречені. Матроси нажахано схопилися на ноги, а наступної миті нищівний удар хвостового плавця смугачихи підкинув вельбот високо в повітря, розламавши його на три частини. Кілька хвилин на цьому місці вирував водяний смерч із бризок і рожевої від крові піни…

      Коли за чверть години «Пілігрим» дістався до місця жахливої трагедії, там не було вже жодних слідів китобоїв. Тільки на поверхні води, що побуріла від крові, плавали дрібні уламки вельбота.

      Океан поглинув капітана Галла разом з його вірними матросами.

      Частина третя. Капітан Сенд

Розділ перший

      Жах, скорбота і відчай охопили пасажирів «Пілігрима», які щойно стали свідками страшної трагедії. Усі були приголомшені загибеллю майже всього екіпажу судна. Бачити на власні очі жахливу трагедію і не мати ані найменшої можливості зробити бодай щось для порятунку товаришів… Яка лиха доля послала цього смугача назустріч шхуні?

      Місіс Велдон мовчки впала на коліна. Маленький Джек став навколішки поряд з нею і заплаканою нянею Нен; Дік Сенд, старий Том та інші негри стояли, сумно схиливши голови. Їхні губи безгучно промовляли слова молитви. Кузен Бенедикт приголомшено дивився на пустельний океан… Нарешті місіс Велдон, не підводячись із колін, тихо мовила:

      – Помолімося за нещасних і попросімо у Господа сили й мужності для тих, хто вцілів!

      З усієї команди «Пілігрима» за капітана, боцмана й матросів на борту відтепер залишався тільки Дік Сенд – п’ятнадцятирічний юнак, майже хлопчик. Саме йому належало не тільки замінити досвідчену команду, а й узяти на себе відповідальність за долю пасажирів: місіс Велдон та її близьких. Були ще п’ятеро темношкірих чоловіків, готових до будь-яких випробувань і праці, але вони геть нічогісінько не тямили у морській справі.

      Дік застиг на палубі, схрестивши руки на грудях. Він не міг одірвати очей від місця, де зникли в морській безодні капітан Галл і всі китобої з «Пілігрима». Потім обвів поглядом обрій. На сотні миль довкола – тільки небо і вода. Жодного судна, в якого можна було б попросити допомоги або хоч би пересадити на його борт місіс Велдон і Джека. Сам він не збирався покидати «Пілігрим» і готовий був зробити все можливе, щоб привести корабель до найближчого порту…

      Цієї миті за три кроки від Діка Сенда на палубі з’явився кок Неґоро. Хоч португалець бачив увесь перебіг трагічної гонитви за китом, але його обличчя залишалося незворушним, ніби нічого не сталося.

      – Ви хотіли поговорити зі мною? – обернувся юнак до суднового кока.

      – Ні, – холодно відповів Неґоро. – Якби я й хотів поговорити з кимось, то радше з містером Галлом чи боцманом…

      – Ви ж СКАЧАТЬ