Шопоголік на Мангеттені. Софи Кинселла

Чтение книги онлайн.

      – Емм… так, – відповідаю я. – Це для мого… мого хрещеника. Йому незабаром буде три.

      – Як мило! Тоді отак. Додамо І та Е, відкладемо зайву Р…

      Жіночка дивиться на мене турботливо, ніби на розумово відсталу. І, як на мене, має цілковиту рацію, бо я не можу скласти з букв слово «Пітер», а це ім’я мого хрещеника.

      – З вас… 48 фунтів, – каже вона, і я дістаю гаманець. – Знаєте, коли купите щось на 50 фунтів, отримаєте в подарунок ароматизовану свічку.

      – Справді?

      Я зацікавлено дивлюся на жінку. Мені не завадила б свічка з приємним запахом. І лише за якихось два фунти…

      – Напевне, я щось зможу знайти… – припускаю я, обводячи поглядом магазин.

      – Складіть з дерев’яних літер повне ім’я свого хрещеника, – радить мені власниця магазину. – Яке в нього прізвище?

      – Гм, Уїлсон, – ляпаю я, не замислюючись.

      – Уїлсон, – на мій жах, вона починає порпатися в кошику. – У… Л… Ось О…

      – Загалом… – кажу я хутко, – загалом, краще не треба. Бо… бо… його батьки розлучаються, і він може змінити прізвище.

      – Справді? – перепитує власниця магазину й зі співчутливим обличчям кидає літери назад до кошика. – Як жахливо. То між ними тепер ворожнеча?

      – Так, – відповідаю я і роззираюся по крамниці, шукаючи, чого б мені ще купити. – Страшенна. Його… його мати втекла з садівником.

      – Ви серйозно? – власниця магазину витріщається на мене, і я раптом помічаю, що пара поблизу також мене слухає. – Вона втекла з садівником?

      – Він був… надзвичайно спокусливий, – вигадую я далі, беру скриньку для прикрас і бачу, що вона коштує 75 фунтів. – Вона не могла стриматися. Чоловік застукав їх разом у сараї для інструментів. Хай там як…

      – Господи милосердний! – говорить власниця магазину. – Це здається неймовірним!

      – Це щира правда, – долинає з іншого кутка крамниці.

      Що?

      Я озираюся – жінка, що розглядала рамки Сьюз, іде до мене.

      – Ви, здається, говорите про Джейн із Тімом? – каже вона. – Просто жахливий скандал, правда ж? А втім, мені здавалося, що їхнього малого звати Тобі.

      Я витріщаюся на неї, не годна вимовити й слова.

      – Можливо, Пітер – це його церковне ім’я, – припускає власниця магазину і киває на мене. – Ось його хрещена.

      – О, то це ви та хрещена! – вигукує жінка. – Так, чула я про вас.

      Це все неправда. Такого не може бути.

      – То, може, ви мені скажете, – жінка ступає до мене й довірливо стишує голос. – Чи прийняв Тім пропозицію Мод?

      Я оглядаю крамницю. Запала тиша, всі чекають на мою відповідь.

      – Так, прийняв, – кажу я обачно. – Прийняв.

      – І як, вийшло? – нетерпляче допитується вона.

      – Гм… ні. Взагалі, вони з Мод… ну… розсварилися.

      – Справді? – жінка підносить руку до рота. – Розсварилися? СКАЧАТЬ