На лезі клинка. Джо Аберкромби

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ путнього із цього не вийде, і вони обидва це добре знали.

      Вест скривився і закусив губу.

      – Краще візьміть оце, – і він всунув свій гаман в обм’яклі, зашкарублі пальці селянина.

      Хіс поглянув на нього з роззявленим ротом. Вест відповів йому швидкою, ніяковою посмішкою, а тоді підвівся і хутко рушив геть.

      – Сер! – гукнув йому вслід Гудмен Хіс, але Вест вже віддалявся коридором, не озираючись назад.

      Список

      «Чому я це роблю?»

      Обрис будинку Віллема дан Робба чорнів на тлі безхмарного нічного неба. Це була непримітна будівля – двоповерхова домівка, огороджена низькою стінкою з воротами спереду, як сотні інших на цій вулиці.

      «Наш давній знайомий Ревс жив у розкішній величезній віллі біля ринку. Робб справді мав би просити суттєвіші хабарі. Проте він, на щастя, цього не робив».

      На всіх модних вулицях міста було світло, як удень, і п’яні гуляки юрбилися там до світанку. Однак ця відокремлена бічна вулиця знаходилась далеко від яскравих ліхтарів і цікавих очей.

      «Можна спокійно працювати».

      За рогом будинку, на верхньому поверсі, у вузькому вікні горіла лампа.

      «Добре. Наш товариш вдома. Проте він досі не спить – треба бути обережними».

      Він обернувся до практика Фроста і показав на ріг будинку. Альбінос кивнув і одним непомітним рухом перетнув вулицю.

      Ґлокта зачекав, доки він дістанеться огорожі і зникне в тінях під будинком, а тоді повернувся до Северарда і вказав на передні двері. Довгов’язий практик на мить усміхнувся йому очима, а тоді, згинаючись, швиденько подріботів геть, перехилився через низьку стінку і безшумно приземлився з іншого боку.

      «Поки що все йде чудово, але тепер настала моя черга рухатись».

      Ґлокта задумався, навіщо він узагалі прийшов. Фрост і Северард були цілком спроможні розібратись з Роббом власноруч – він їм тільки заважатиме.

      «Я ще й можу гепнутись на дупу і тим самим сповістити бовдура про нашу присутність. То навіщо ж я ішов?»

      Але Ґлокта знав, навіщо. До горла уже підступало хвилювання. Він ніби знову почувався живим.

      Інквізитор обмотав кінець палиці шматком дрантя, а тому зміг тихенько підібратись до стіни, не наробивши забагато шуму. До того часу Северард уже відкрив ворота, притримуючи петлю однією рукою, щоб вона не скрипіла.

      «Гарна робота. Я би все одно не перебрався через ту малу стіну – якої б висоти вона не була».

      Северард опустився навколішки перед вхідними дверима і длубався відмичкою у замку. Він притулився вухом до дерева і зосереджено щурився, в той час як його руки вправно робили свою справу. Серце Ґлокти билося наче шалене, а шкіру поколювало від напруги.

      «Ах, азарт полювання!»

      Щось легенько клацнуло раз, потім знову. Северард згріб свої блискучі відмички в кишеню, а тоді простягнув руку і потихеньку, обережно повернув ручку дверей. Двері беззвучно відчинилися.

СКАЧАТЬ