На лезі клинка. Джо Аберкромби
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу На лезі клинка - Джо Аберкромби страница 45

СКАЧАТЬ влади в кімнаті, стіл лорд-камерґера розміщувався на високому підвищенні, тому бідолаха хоч і стояв, а йому все одно доводилось дерти очі вгору. Він мав чесне, але дуже худе лице, а в тремтячих руках стискав подертого капелюха. Вест з огидою сіпнув плечима, коли крапля поту стекла по його спині.

      – Ти Гудмен Хіс, правильно?

      – Так, мілорде, – пробурмотів селянин із сильним акцентом, – я прибув із…

      Хофф обірвав його з неперевершеною грубістю.

      – І ти постав перед нами, щоб просити аудієнцію з Його Величністю верховним королем Союзу?

      Гудмен Хіс облизав губи. Вест задумався, який шлях тому селянинові довелося пройти, щоб ось тут із нього шили дурня. Найімовірніше, дуже довгий.

      – Мою сім’ю позбавили землі. Наш поміщик сказав, що ми не платили за оренду, але…

      Лорд-камерґер відмахнувся.

      – Очевидно, що цю справу має вирішувати Комісія з питань землекористування і сільського господарства. Його Величність король піклується про добробут усіх своїх підданців, незалежно від їхньої жадібності. – Веста ледь не пересмикнуло від такої зневаги. – Але не слід сподіватися, що він приділятиме увагу кожній незначній дрібниці. Його час безцінний, зрештою, як і мій. На все добре.

      На тому і скінчили. Двоє солдатів відкрили подвійні двері, щоб спровадити Гудмена Хіса.

      Обличчя селянина зовсім зблідло, а пальці стисли криси капелюха.

      – Добрий мілорде, – мовив він, затинаючись, – я вже звертався до Комісії…

      Хофф зиркнув таким лютим поглядом, що фермер враз затнувся.

      – Я сказав, на все добре!

      Плечі селянина опустились. Він востаннє обвів поглядом кімнату. Морроу з величезною цікавістю розглядав щось на дальній стіні, уникаючи його погляду. Лорд-камерґер лише сердито позирав, розлючений через цю непростиму трату часу. Веста вернуло від того, що він є частиною всього цього. Хіс розвернувся і з пониклою головою поплівся геть. Двері зачинилися.

      Хофф бахнув кулаком по столу.

      – Ви це бачили? – Він гнівно оглянув присутніх, що задихалися від спеки. – Ну і нахабство! Ви це бачили, майоре Вест?

      – Так, мілорд-камерґере, я все бачив, – сухо відказав Вест. – Це було неподобство.

      На щастя, Хофф не вловив його іронії.

      – Неподобство, майоре Вест, саме так: неподобство! Якого біса всі перспективні молоді люди йдуть в армію? Я хочу знати, хто дозволяє цим жебракам сюди являтись!

      Він зиркнув на помічника, який, ковтнувши повітря, втупився у свої документи.

      – Хто наступний?

      – Е-е… – пробурмотів Морроу, – Костер дан Каулт, магістр Гільдії мерсерів.

      – До дідька, я знаю, хто він такий! – огризнувся Хофф, змахуючи свіжу порцію поту з обличчя. – Як не кляті селяни, то кляті купці! – гаркнув він на солдатів біля дверей так гучно, що чути було навіть в коридорі. – Що ж, впускайте цього загребущого крутія!

      Складно СКАЧАТЬ