З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

      Люби природу не як символ

      Душі своєї,

      Люби природу не для себе,

      Люби для неї.

      Вона – не тільки тема вірша

      Або картини, —

      В ній є висоти незміримі

      Й святі глибини.

      У неї є душа могуча,

      Порив є в неї,

      Що більший над усі пориви

      Душі твоєї.

      Вона – це мати. Будь же сином,

      А не естетом,

      І станеш ти не папіряним, —

      Живим поетом!

      Молюсь і вірю. Вітер грає

      І п’яно віє навкруги,

      І голубів тремтячі зграї

      Черкають неба береги.

      І ти смієшся, й даль ясніє,

      І серце б’ється, як в огні,

      І вид пречистої надії

      Стоїть у синій глибині.

      Кленусь тобі, веселий світе,

      Кленусь тобі, моє дитя.

      Що буду жити, поки жити

      Мені дозволить дух життя!

      Ходім! Шумлять щасливі води,

      І грає вітер навкруги,

      І голуби ясної вроди

      Черкають неба береги.

      Осінь-маляр із палітрою пишною

      тихо в небі кружляє,

      осипає красою розкішною.

      Там розсипа вона роси сріблисті,

      Там тумани розливає,

      Ліс одягає у шати барвисті.

      Ліс обливає кольорами дивними,

      Ніжно сміється до вітру,

      Грає цілунками з ним переливними.

      Фарби рожеві, злотисті, червоні,

      Срібно-блакитне повітря…

      Ніжні осінні пісні тиходзвонні!

      Солодкий світ! Простір блакитно-білий

      І сонце – золотий небесний квіт.

      Благословляє дух ширококрилий

         Солодкий світ.

      Узори надвесняних тонких віт,

      Твій погляд, ніби пролісок несмілий,

      Немов трава, що зеленить граніт,

      Неначе спогад нерозумно-милий…

         Солодкий світ.

      Чи янголи нам свічі засвітили

      По довгих муках безсердечних літ,

      Чи ми самі прозріли й зрозуміли

         Солодкий світ?