З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

      І тому росте, росте прокляття!

      Всі пориви запального квітня

      Неможливо в дійсність перелляти,

      На землі байдужо-непривітній.

      Хочу крикнуть в далечінь безкраю

      І когось на допомогу кликать,

      Бо душа моя сьогодні грає

      І рушає на шляхи великі.

      Хай мій клич зірветься у високість

      І, мов прапор в сонці, затріпоче,

      Хай кружляє, мов невтомний сокіл,

      І зриває рідних і охочих!

      Все чекаю на гарячий подих, —

      Геній людський, чи лише випадок, —

      Щоб застиглі і покірні води

      Забурлили водоспадом.

      Європа визнає державу

      нову; їй дамо ґрунт і тло,

      і сяє променями слави

      її уквітчане чоло.

      Душа ж гетьманова двоїться;

      гуде новий універсал:

      «Під руського царя горніться!»

      Москві відданий генерал,

      Вкраїни зрікшися, мов секти,

      і, враз окресливши криву,

      перед державцем у проекті

      схилив бунчук і булаву.

      І під вагою колісниці

      московської, під крик і свист

      юрби, при виблисках зірниці

      ламається тоненький міст.

      Забудь, гетьмане, сан високий!

      Настануть безтривожні дні,

      і ти пізнаєш мудрий спокій

      в ясній ванзейській тишині.

      Як сріблом час позначить скроні, —

      дійшовши світлих верховин,

      суддя ти станеш безсторонній

      і України вірний син.

      Віків минулих божевілля

      набуде тон картин Доре,

      і жартівливість водевіля

      трагічну барву прибере.

      Історія відміни любить.

      Щоб не урвався нам терпець,

      гримлять її веселі труби,

      що дії другій вже кінець.

      Завіса падає додолу,

      завіса вгору знов іде:

      нове накреслюючи коло,

      хтось інший натовпи веде.

      І коли закрутить непогода

      І мене підхопить, мов піщину,

      Хай несуть мене бурхливі води

      Від пориву до самого чину!