Джерело. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ сказав про це лише нам, не забувайте, як відчайдушно наш друг Саєд аль-Фадл хотів сам оприлюднити ці відомості. Може бути, що наш аллама поділився тим, що чув від Кірша, з яким-небудь колегою з Еміратів. І, можливо, той колега, як і я, вирішив, що відкриття Кірша матиме небезпечні наслідки.

      – І що це означає? – сердито спитав рабин. – Що аль-Фадла вбив якийсь приятель, щоб інформація не вийшла на люди? Це безглуздо!

      – Рабі, – спокійно відповів єпископ, – звичайно, мені невідомо, що трапилося. Я тільки так само, як і ви, намагаюсь уявити собі відповіді.

      Кьовеш зітхнув.

      – Вибачте. Я досі не можу усвідомити, що Саєд загинув.

      – Я теж. І якщо Саєда вбили за те, що він знав, нам так само треба бути обережними. Можливо, хтось уже цілиться в нас.

      Кьовеш замислився над цим.

      – Коли ця новина стане відома всім, ми не будемо мати жодної ваги.

      – Так, але вона ще не оприлюднена.

      – Ваше преосвященство, Кірш ось-ось її виголосить. По всіх каналах передають.

      – Так… – Вальдеспіно стомлено зітхнув. – Здається, маю визнати, що мої молитви не знайшли відповіді.

      Кьовеш задумався, чи справді єпископ так і молився: благав Бога втрутитись і змусити Кірша передумати.

      – Навіть якщо відкриття буде оприлюднене, – промовив Вальдеспіно, – ми в небезпеці. Підозрюю, Кіршеві буде надзвичайно приємно розповісти світові, що він три дні тому радився з високими духовними особами. Тепер я всерйоз переймаюся, чи з міркувань етичної прозорості він нас зібрав. А якщо він назве нас поіменно, то… ну, ми з вами станемо об’єктами пильної уваги й, можливо, навіть критики з боку нашої пастви: люди, можливо, вважатимуть, що ми мали щось зробити, а не зробили. Вибачте, я просто…

      Єпископ наче завагався, збираючись сказати ще щось.

      – Що? – чекав Кьовеш.

      – Можемо обговорити це пізніше. Я зателефоную вам, коли побачимо, як Кірш вестиме презентацію. А доти, прошу, не виходьте на вулицю. Замкніться. Ні з ким не говоріть. Бережіться.

      – Ви мене хвилюєте, Антоніо.

      – Я ненавмисне, – відповів Вальдеспіно. – Поки що ми тільки й можемо, що дивитися, як зреагує світ. Усе в руці Божій зараз.

      Розділ 17

      На свіжій галявині всередині музею Ґуґґенхайма стало тихо, коли з небес прогримів голос Едмонда Кірша. Сотні гостей лежали на своїх підстилках і дивилися в зоряну синь. Роберта Ленґдона, який розташувався посеред галявини, охопило передчуття.

      – Сьогодні станьмо знову дітьми, – продовжував голос Кірша. – Будемо лежати на траві під зоряним небом, і наш розум буде відкритий до всіх можливостей.

      Ленґдон відчував, яке хвилювання прокотилося залою-лугом.

      – Будьмо сьогодні як давні дослідники, – проголосив Кірш, – як ті, хто залишив усе й рушив у відкритий океан… ті, які вперше побачили незнані землі… які впали на коліна, приголомшені розумінням, що світ значно більший, аніж ті уявлення, на які здатна їхня філософія. Давні вірування СКАЧАТЬ