Джерело. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

      Воєнний гуркіт стих, зникли фотографії, і знову вгорі з’явилося тихе небо з мерехтінням зірок.

      – Просто уявіть собі, що б сталося, якби ми раптово якимось дивом дізналися відповіді на найважливіші питання життя… якби раптово побачили один-єдиний беззаперечний доказ і зрозуміли, що нам залишається тільки відкритись – і прийняти цю відповідь, усім разом, усьому нашому виду.

      На екрані виникло зображення священика, який молитовно склав руки.

      – Духовні питання завжди були цариною релігії, яка заохочує сліпо вірити своєму вченню, навіть коли особливої логіки в ньому немає.

      Тепер з’явилися зображення релігійних фанатиків, які заплющують очі, співають, б’ють поклони, моляться.

      – Однак віра, – проголосив Едмонд, – за своєю природою вимагає покладати довіру на щось, чого не можна ні побачити, ні визначити; прийняти як дійсність щось таке, що не має емпіричних доказів. Тож можна зрозуміти, що ми врешті-решт беремо щось на віру, – адже універсальної істини немає.

      Кірш ненадовго замовк.

      – А проте…

      Зображення на стелі заступила одна фотографія: студентка уважно й напружено дивиться в мікроскоп.

      – Наука – це антитеза віри, – продовжив Кірш. – Наука за природою її є спробою знайти фізичний доказ того, що ще не відоме чи не визначене, відкидаючи забобони й помилкові погляди на користь спостережуваних фактів. Коли наука пропонує відповідь, то ця відповідь – універсальна. Люди не воюють через неї: вона їх згуртовує.

      Тепер екран показував документальні кадри, зняті в лабораторіях NASA, CERN24 тощо: науковці різних рас гуртом стрибають від радості, обіймаються, відкривши щось нове і доти незнане.

      – Друзі, – тепер уже пошепки звернувся до всіх Едмонд. – Я зробив багато прогнозів протягом життя. І сьогодні оголошу ще один. – Він поволі набрав у груди повітря. – Доба релігії завершується, – промовив Кірш, – і настає ера науки!

      У залі всі притихли.

      – І сьогодні ми одним величезним стрибком наблизимося до неї!

      Від цих слів у Ленґдона чомусь похололо всередині. Хай що відкрив Едмонд, але він, вочевидь, готувався до вирішальної сутички зі світовими релігіями.

      Розділ 18