Джерело. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Вальдеспіно, відомий своїми глибоко консервативними поглядами й сильним впливом на короля Іспанії, був дуже потужною фігурою в іспанській католицькій церкві.

      – Цього року він приймав парламент, – сказав Кірш, – і, отже, з ним я домовлявся про зустріч. Він запропонував, що з’явиться особисто, а я попросив його взяти з собою представників ісламу та юдаїзму.

      Світло знову пригасло.

      Кірш важко зітхнув, заговорив ще тихіше:

      – Роберте, я хотів поговорити з тобою перед презентацією, тому що мені потрібна твоя порада. Мені потрібно знати, чи, на твою думку, єпископ Вальдеспіно небезпечний.

      – Небезпечний? – перепитав Ленґдон. – Як саме?

      – Я показав йому те, що загрожує його світові, і мені потрібно знати, чи загрожує мені від нього якась фізична небезпека.

      Ленґдон одразу похитав головою.

      – Ні, це неможливо. Не знаю, що саме ти йому сказав, однак Вальдеспіно – стовп іспанського католицизму, і його зв’язки з іспанською королівською родиною роблять його надзвичайно впливовим… але ж він священик, а не гангстер. Його влада – політична. Він може виголосити проповідь проти тебе, та мені надзвичайно важко повірити, що він міг би становити для тебе якусь фізичну загрозу.

      Кірша ці слова не надто заспокоїли.

      – Ти не бачив, як він дивився на мене, коли я залишав Монтсеррат.

      – Ти перебував у святому місці – в бібліотеці монастиря – і сказав там єпископові, що вся система його віри – це обман! – вигукнув Ленґдон. – Невже ти чекав, що він за це чаю з тістечком піднесе?

      – Ні, – погодився Едмонд, – але я не чекав і на погрозливе повідомлення голосової пошти після нашої зустрічі.

      – Єпископ Вальдеспіно телефонував тобі?

      Кірш сунув руку за пазуху куртки й витяг смартфон незвичних розмірів. Його великий бірюзовий чохол прикрашав орнамент із шестикутників, у якому Ленґдон упізнав відомий візерунок каталонського архітектора-модерніста Антоніо Ґауді.

      – Сам послухай, – сказав Кірш, натиснув кілька кнопок і підніс телефон до вуха професора.

      Почувся тріскучий голос літнього чоловіка – говорив він жорстко, серйозно й похмуро:

      Пане Кірш, це єпископ Антоніо Вальдеспіно. Як ви знаєте, наша зустріч сьогодні вранці глибоко стурбувала мене, так само як і двох моїх колег. Прошу вас зателефонувати мені негайно для подальшого обговорення цих питань, і дозвольте попередити вас щодо небезпеки оприлюднення цієї інформації. Якщо ви не зателефонуєте, я порадив моїм колегам замислитися над превентивним оголошенням про ваше відкриття, щоб воно було подане в іншому світлі, дискредитоване – з тим, щоб упередити невимовну шкоду, якої воно може завдати світові… цього удару ви, певно, не передбачали. Чекаю на ваш дзвінок і дуже раджу не випробовувати мого терпіння.

      Повідомлення скінчилося.

      Ленґдон мав визнати, що його вразила агресія в мові Вальдеспіно, однак повідомлення викликало не острах, а скоріше цікавість: що ж усе-таки відкрив Едмонд?

      – І СКАЧАТЬ