Джерело. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ важливу роль у суспільстві; релігія може еволюціонувати – але ніколи не помре.

      – Точно. А я також сказав, що тепер знайшов мету в житті: зробити так, щоб наукова істина викорінила міф релігії.

      – Так, сильно сказано.

      – І ти мені кинув виклик, Роберте. Заперечив, що коли мені трапиться «наукова істина», яка конфліктує з принципами релігії чи підриває їх, то я маю обговорити її з богословом, сподіваючись, що я сприйму: наука і релігія часто намагаються сказати одне й те саме різними мовами.

      – Пам’ятаю, звичайно. Науковці і духовні особи використовують різний словник, описуючи ті самі таємниці всесвіту. Конфлікти між ними часто є семантичними, а не посутніми.

      – Що ж, я вчинив за твоєю порадою, – сказав Кірш. – Порадився з духовними очільниками щодо мого нового відкриття.

      – Так?

      – Знаєш Парламент світових релігій?

      – Звичайно. – Ленґдон дуже захоплювався тим, як це зібрання сприяє діалогу різних вір.

      – Сталося так, – сказав Кірш, – що цього року Парламент проводив засідання під Барселоною – у годині дороги від мого дому, в абатстві Монтсеррат.

      «Мальовниче місце», – подумав Ленґдон, який багато років тому бував на верхівці тієї гори.

      – Коли я почув, що він відбувається того самого тижня, коли я планував оприлюднити своє велике наукове відкриття, не знаю, я…

      – Подумав, що то, можливо, Боже знамення?

      Кірш засміявся.

      – Щось таке. І з ними зв’язався.

      Ленґдон був вражений.

      – Ти промовляв до всього парламенту?

      – Ні! Це занадто небезпечно. Я не хотів, щоб інформація поширилася до того, як я виголошу її сам, тож я домовився про зустріч із трьома з них: представниками християнства, ісламу та юдаїзму. Ми вчотирьох приватно зустрілися в бібліотеці.

      – Мені дуже дивно, що тебе пустили в бібліотеку, – промовив Ленґдон. – Наскільки мені відомо, це священне місце.

      – Я сказав їм, що мені потрібне надійне місце для зустрічі: без телефонів, відеокамер, сторонніх. Вони повели мене до бібліотеки. До того як сказати їм будь-що, я взяв з них обіцянку мовчати. Вони пообіцяли. Наразі, крім них, більше ніхто на землі не знає нічого про моє відкриття.

      – Дивовижно! І як вони зреагували на твою розповідь? Кірш знітився.

      – Може, я не зовсім ідеально все подав. Ти знаєш, Роберте, коли розгоряються пристрасті, дипломат із мене ніякий.

      – Так, я читав, що тобі не завадило б тренування чутливості, – усміхнувся Ленґдон. «Так само як Стіву Джобсу й багатьом іншим геніям-візіонерам».

      – Тож відповідно до своєї природної прямоти я почав з того, що просто розповів їм правду – що я завжди вважав релігію такою собі формою масового самообману і як науковцеві мені важко прийняти той факт, що мільярди розумних людей покладаються на застарілі вірування, покликані їх заспокоїти й вести вперед. Коли вони спитали, чому я раджуся з людьми, яких не СКАЧАТЬ