Біла ріка. Сергій Дячук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ краде їхню вечерю. Наостанок той чоловік звернувся до Дмитра:

      – Завтра прийдете в район, будем разбираться!

      Дмитро сам до себе прошепотів:

      – І шо то за люде такі, шо хліби останні сперед образів від дітей відіймают?!

      Наступного ранку Анна збирала чоловіка і довго повчала Дмитра, що і як він має говорити у районі. Петришкан тікав від неї по двору, терплячи жінчині образи. Врешті вона обізвала його «вєловим і нічого негодним зробити!» Цього він вже не міг стерпіти від своєї жінки:

      – Анне! Знаєш шо? Узни[18] мене в сраку, я сам знаю, шо робити!

      Анна так і лишилась стояти перед фірткою з відкритим ротом. Постоявши ще трохи надворі, вона поглядом провела чоловіка, що зник за поворотом, і прошепотіла сама до себе:

      – Добре, думка злодій, робити треба.

      Десь за півгодини до її хати забігла перелякана сусідка. Вона без упину кричала:

      – Шось сталосе з дитиною! – Кричала, плакала і заломлювала собі руки. – Подевітсе ви! Наврочили!

      Анна якраз жмакала одяг, але кинула все і побігла з сусідкою до неї в хату. Анну поважали всі у селі через її вроджену мудрість. До того ж, вона єдина в окрузі могла відшіптувати навіть від укусу змії, обкладаючи рану голками зі сливи й пошепки промовляючи слова, котрі тільки вона одна і ще деякі старі гуцули з верхів знали. Маленька дитинка сусідки лежала у колисці, ледь чутно стогнала і водила губками, мов риба. Анна подивилась і одразу сказала, беручи мале на руки:

      – Детена їсти хоче! Звари їй ріденьку кулешку на молоці, – і додала. – Ведко, твоє молоко погане.

      Після годівлі дитина заснула і перестала плакати. Анна повернулась до хати і сіла на ґанку, втираючи піт з чола.

      СІНА В КИСЕЛИЦЯХ

      То були ті два чудові літні тижні у горах, коли можна було вже робити сіна. Брати Пойдаші були на сінах в Киселицях, у сестри Коцихи. Онуфрій і Петро вбивали велику остреву, а Іван у той час – менші; сестри з іншими жінками громадили, розкидаючи, сіно, щоб воно ще підсохло і не гнило взимку після того, як його зіб’ють у одну велику копицю. Брати довго возилися, не могли закріпити найбільшу остреву. По пояс роздягнений Федор косив. Коли на сінах з’явилася Ялена, він якраз усівся у затінку смереки і клепав косу, що затупилася. Федьо навіть не помітив, як вона стала перед ним зі слоїком, в якому була холодна вода з джерела. Він раптом підвів очі й аж вкляк. За мить встав і взяв у дівчини банку з водою. Ялена стояла перед ним і усміхалася, нічого не кажучи. Полєчка була вбрана у запаску та білу сорочку. Волосся акуратно підібране під білою хусткою. Федор повільно пив воду, розглядаючи її, натомість вона не дивилася тепер на нього. Це було останнє мирне літо перед війною. В 1942 році румуни заберуть Федора до війська.

      Старий Полєк аж зарепетував, побачивши, як його мала стоїть з тим «вар’ятом, злодієм», братом Коцихи – Федором Пойдашем зі Стебнів.

      – Ялена! Іди сюди! Принеси мені воде попети! – репетував старий на всі «сіна».

      Жінки, які громадили, СКАЧАТЬ