Звитяга, слава і любов. Ганна Рось

Чтение книги онлайн.

      Марічка в цей час обробляла рани на грудях драгуна. Їй дуже хотілося подивитися, як мати і Василина роблять операцію, але драгун був у забутті, перетягнути його до вогнища було клопітно, потому вона обстежувала його рани, поки сідало сонце.

      – Ти ба! Командир, мабуть, – підходячи, сказав дядько Іван, – бач, яке оздоблення, напевно оберст[12] драгунського полку, бачив я таких. Плащ дорогий, рукавички і штани шкіряні, бандолет[13] загубив, видно, в битві.

      – Дядько Іван, а чого їх драгунами називають?

      – У них прапорці з драконом, звідси і назва. Драгуни наближаються до противника вершки, потім спішуються і воюють, як піхота.

      – Рана у нього на спині глибока, – сказала дівчина.

      – Що ж він кірасу[14] не надів? Вберігся би.

      – Мабуть, не встиг, дуже швидко наші наступали, – відповіла Марічка, протираючи рани і змащуючи їх мазями на лікарських травах.

      – Так, наші соколи молодці! А Богдан Хмельницький – славний гетьман, так я скажу. Сміливу операцію затіяв, розумну, козаків полягло мало, а ворог повержений. Іще і всю лядську[15] верхівку в полон взяли. Їхні жовніри відбивалися, а Потоцький з панами сиділи в своїх каретах, так їх усіх тепленьких і привезли в козацький стан. Перев'язала? Ну, нехай спить, накрий його кожухом. Пішли до вогнища, – позвав дядько Іван.