Звитяга, слава і любов. Ганна Рось

Чтение книги онлайн.

      Дівчина направлялась в сторону гаю, за яким був невеликий ялинник. Тут Марічка побачила бабу Одарку, теж травницю, яка лікувала поранених бійців.

      – Доброго здоров’я, баба Одарка, – привітала дівчина.

      – Здорова була, Марічка, теж трави збираєш? – запитала бабуся.

      – Вирішила поповнити запаси, багато поранених. Ви медуниці нарвали?

      – Так, медунка помічниця, що загоює рани, йди, тут її ціла галявина, і подорожник там.

      – Дякую, баба Одарка, піду, нарву. Я йду в ялинник за живицею.

      – А я не дійшла до ялинника, та і банку я не взяла, – відповіла бабуся.

      – Так я наберу, поділюся з вами, – запропонувала дівчина.

      – Спасибі, я не відмовлюся, коли принесеш. Ну, бувай, – попрощалася бабуся.

      – Привіт Оксані, – крикнула Марічка.

      – Передам, передам, – відгукнулася бабуся.

      Оксана Гримчук була дочкою її старшого сина, який загинув в тридцятому році, коли дівчинка ще не народилася.

      Вечоріло. Марічка стелила постіль для сну. День видався важким – робила відвари, готувала присипки, віджимала сік, ходила до лазарету лікувати поранених козаків та полонених. Козаки, хто вже оклигався від ран, невпинно шуткували з нею, хвалили, а деякі, мовчки, захоплено поглядали в її бік.

      Марічка розчісувала волосся і, згадуючи жарти козаків, посміхалась. Впоравшись з розчісуванням, вона відкрила віконце, вдихнула ароматне вечірнє повітря, повне запахів квітів, скошеної трави, і почула спів солов'я. Таке затяжне «фюиюи-юиюи», а потім «пуль-пуль-пуль-пуль».

      Марічка дивилась на зірки, слухала солов'їну пісню і згадувала зустріч у колодязя з дідом Якимом та козаками. Вона бачила, як Данило Горицвіт дивиться на неї, як ніяковіє, відводить погляд. Він, звичайно, сміливий козак, але серце її поки мовчить.

      Закривши вікно, Марічка лягла в ліжко і ніби провалилась. Глибокий сон поглинув її свідомість.

      Снилося їй поле, лугові квіти, метелики, що перелітають з квітки на квітку, аромат літа, який зачаровував та п'янив. У неї віночок на голові, вишита маками сорочка, а поруч з нею мужній красень в білій сорочці з тонкого льону. Вони тримаються за руки, біжать по полю, сміються, кружаться, знову сміються. Сонце ніжно гладить її по волоссю, а потім красень проводить долонею по її щоці. Вона відчуває його ніжний, трепетний дотик і радість наповнює її душу. Несподівано коло голови пролітає чорний ворон і торкається крилом її волосся. Від несподіванки вона присіла, закрилася рукою.

      Марічка металася на білих простирадлах, але сон не відпускав її зі своєї влади. Ворон, пролетів над головою, зробив круг і знову наближався до неї.

      Нарешті, СКАЧАТЬ