Про письменство. Мемуари про ремесло. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

      Того семестру в мене було вікно на п’ятому уроці, одразу після обіду. Зазвичай я проводив його в учительській за перевіркою контрольних, мріючи випростатися на дивані й подрімати: по обіді в мене енергії як в удава, який щойно проковтнув козу. Увімкнулася система зв’язку, Колін Сайтс питала, чи я там. Я відповів ствердно, вона попросила мене зайти до неї в кабінет. Мені телефонують. Дружина.

      Шлях з учительської в нижньому крилі до головного управління видався довгим навіть попри те, що йшли уроки й у коридорах було практично порожньо. Я спішив, майже біг, сильно стукало серце. Щоб скористатися сусідським телефоном, Таббі мала одягти дітей у черевики та куртки, тож мені на думку спадало тільки дві причини, з яких вона могла на це піти: або хтось із дітей упав зі сходів і зламав ногу, або я продав «Керрі».

      Моя дружина, задихаючись і не тямлячи себе з радості, зачитала мені телеграму. Її прислав Білл Томпсон (який пізніше відкриє міссісіпського писаку на ім’я Джон Ґрішем) після того, як спробував подзвонити й дізнався, що у Кінгів більше немає телефону. «ВІТАЮ, – йшлося в ній. – КЕРРІ ОФІЦІЙНО КНИЖКА ДАБЛДЕЙ. АВАНС 2500 ДОЛАРІВ ОК? ПОПЕРЕДУ МАЙБУТНЄ. З ЛЮБОВ’Ю, БІЛЛ».