Втікач із Бригідок. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

      Гість знову клацнув пальцями.

      – Влада слабка, пане Кошовий. Не та вже Австрія, цісар не той. Доживає останні роки, як не місяці. Війна висотує всі соки, причому не лише з цієї, а й з Російської імперії. На їхніх руїнах постануть нові держави.

      – Зараз ви цитуєте типову газетну публікацію. Припускаю – навіть власну.

      – Ви чудово знаєте й відчуваєте ці настрої. Й поділяєте такі думки, хіба не так?

      – Я взагалі обережний та виважений із висновками. Не біжу поперед батька в пекло.

      – Це помітно. Та часом треба більше впевненості в собі та інших. І віри у власну справу. Але про ворогів, – Гірняк зиркнув у бік причинених дверей спальні. – Поляки, пане Кошовий. Ляхи.

      На Климове лице лягла тінь.

      – Що ви собі дозволяєте? На кого натякаєте?

      – Розумному досить, – мовив гість, не відводячи погляду. – Поляки конкурують із нами за наше право створювати власну національну державу. І програють, бо українці показали себе надійнішими. Поки що можемо говорити швидше про майбутню українську автономію. Та це лиш перший крок. І маємо таку сприятливу, я б сказав, ситуацію не в останню чергу завдяки січовим стрільцям. Легіон добре показав себе на фронті, боронячи імперію й виборюючи перемоги. Ось чому випадок із Захаром Ладним ті ж самі поляки легко викрутять для компрометації всього стрілецтва. Бачте, мовляв, як мати з ними справу.

      – Один приклад не показовий.

      – Так ляхи знайдуть більше! Їм тільки дай волю! Тому врятувати нашого героя будь-якою ціною – справа, без перебільшення, державної ваги. За умови, що ми з вами хочемо одного разу таки мати власну державу.

      – Ви хочете звинуватити польську спільноту в організованій провокації? З моєю допомогою? – Клим підвівся, глянув на Гірняка згори вниз. – Не вийде у вас нічого.

      Гість лишився сидіти, і Кошовому раптом закортіло вигнати його. Але стримався, вийшов з-за столу, пройшовся кімнатою, заклавши руки за спину, заговорив розважливо, не так до гостя, як мислячи вголос:

      – Адвокатові пропонується прийняти факт скоєння клієнтом злочину, в якому його звинувачують. Знаючи це, не визнавати підзахисного винним, шукаючи аргументи й докази. Ви особисто маєте чим довести невинуватість Ладного? – відповіді не чекав, відмахнувся: – Навряд. Хіба ви знаєте більше, ніж кажете. Коли так, маєте в рукавах козирі, які не квапитеся мені показувати. Так чи ні?

      Гірняк демонстративно й дещо блазнювато розвів руки, зігнув їх у ліктях, опустив униз, потрусив.

      – Нічого не випало, – підіграв Клим. – Хоча ви все одно можете мені брехати.

      – Мені важко працювати, коли нема довіри.

      – Так ми ще не працюємо, – парирував Кошовий. – Мені важливо зрозуміти, на що ви розраховуєте. Я сам маю придумати версії? Сам повинен звинуватити поляків у навмисному вбивстві українського інженера з метою виваляти багном січовика, а заразом – увесь наш стрілецький легіон? Чи побачити тут російську СКАЧАТЬ