Втікач із Бригідок. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ різкувато. Вираз Климового обличчя негайно все пояснив Гірнякові, він швидко виставив правицю:

      – Ні-ні, перепрошую, зовсім не хотів вас образити…

      – Але заговорили польською, – сухо сказала Магда. – Українську я розумію так само, як німецьку й французьку. Навіть змогла вивчити трохи російську.

      – Ви праві, – Кошовий знову затягнувся. – Він правий, Магдо. Ти справді не читаєш українських газет.

      – Це погано?

      – Не так, щоб дуже, – Клим посміхнувся кутиком рота. – Просто аби ти читала, наприклад, «Українське слово», куди дописує пан Гірняк, ти б зрозуміла: у нього стиль такий. Манера – рубати з плеча. Він вважається радикалом…

      – Момент! – гість клацнув пальцями. – Помірним радикалом!

      – Такі бувають? – брови Магди стрибнули догори.

      – Це самовизначення, – пояснив Клим. – Він справді неповторний. Принаймні, таких дуже мало. Тож дописи Романа Гірняка цінуються й користуються попитом у різних редакторів. Щоправда, дедалі менше.

      – Цензура, – кинув Гірняк.

      – Під час війни – виправдано.

      – Ви виправдовуєте цензурні нападки влади на українські видання?

      – Я нічого не виправдовую. Я пояснюю, чому редакції можуть і вже мають проблеми через окремі ваші публікації. Ви недавно виступали на одному зібранні й зачитали свою статтю про Захара Ладного. Її заборонили до друку, бо в тому, що герой війни не має роботи й животіє в притулку, ви звинуватили владу, починаючи від президента міста.

      – Хіба не так? – стрепенувся гість.

      – Ладний без роботи, бо не хоче її мати, – відрізав Кошовий. – Я поважаю його військові заслуги. З великою симпатією ставлюся до корпусу січових стрільців. Але герой війни міг би поводити себе скромніше.

      – Куди скромніше! Живе у комірчині! Свого дому не має! Отримує злиденну пенсію…

      – … яку пропиває в дешевих барах! – підхопив Кошовий. – Ще й вимагає пригощати його, бо він застрелив дев’ятнадцять російських вояків! По чарці за кожного! Ви про це нічого не написали, пане Гірняк. До речі, Ладного арештували за вбивство. Скількох додав до свого списку?

      – Одного.

      – Російського солдата чи офіцера?

      – Інженера Олеся Косацького. Постріл у голову.

      – Тобто свого?

      – Більше скажу – свого друга. В кімнаті Ладного, в притулку на Скарги, поліція знайшла якусь записку. Ніби той написав зізнання перед убивством.

      Магда мовчки крутила головою, ковзаючи поглядом по чоловіках, Клим помітив це і коротко пояснив:

      – Говоримо про стрільця з українського легіону. Він був найвлучнішим у своїй бригаді. Спеціально не вчився, взагалі не збирався бути військовим, вивчав, здається, хімію. Минулого року батальйон прийняв бій, довелося відступати, і цей Ладний лишився прикривати відхід. Зайняв позицію в окопі й почав відстрілювати російських солдатів одного за одним. Потім уже газетярі, колеги пана Гірняка, придумали: в стрільця, мовляв, дар проявився.

      – Звідки СКАЧАТЬ