Втікач із Бригідок. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

      – Неозброєним оком доведено – ось цей незакінчений лист писав Захар Ладний. Проте він не може бути доказом того, що стрілець убив інженера.

      Віхура підтягнув лист до себе, машинально розправивши, вдягнув окуляри.

      – Читаємо: «Я зроблю це, і вже ніхто мене не зупинить». Далі – про біль від зради і постріл як єдиний спосіб той біль подолати. Нарешті, процитоване вами про зраду Косацького. Мотив очевидний.

      – Але це – лише незакінчена сповідь. Намір, пане комісаре. Я щодня хочу звести з кимось рахунки й навіть кажу це іноді вголос. Проте жодна неприємна й ворожа мені людина від такого не помирає.

      – Ви записуєте свої наміри? Може, ще й обговорюєте їх з пані Магдою?

      Віко сіпнулося.

      – Пане комісаре, з вашого дозволу – йдеться не про мене. Тим більше – не про моє особисте життя.

      – Перепрошую, не мав наміру якось образити пані Богданович. Ви чудово знаєте, як я ставлюся до неї.

      Клим кивнув, приймаючи вибачення:

      – Коли вже вирішили порівнювати… У мене трошки інший, як кажуть лікарі на Кульпаркові, психотип.

      – Інший ніж у кого?

      – Ми тут ніби про Захара Ладного говоримо.

      – То ви його знали особисто?

      – Ні. Прорахувати тип такої людини нині досить просто. Дивіться, – стиснувши кулак, Кошовий відігнув великого пальця. – Вбивство через ревнощі, іншого мотиву нема…

      – Чекайте-чекайте, ви ж щойно натякнули – Ладний узагалі не причетний!

      – Я сказав: лист не доказ, – уточнив Клим. – Та підемо від того, що наш герой – таки вбивця, – він поворушив великим пальцем. – Захар ревнував Оксану… як її…

      – Антонів.

      – Так, Оксану до свого товариша, інженера Олеся Косацького. Мав на те підстави, бо тому пощастило з дівчиною більше, ніж йому, герою війни. Де-факто, пане комісаре, наш Ладний здобув свою особисту перемогу на фронті, проте отримав удар у спину в тилу. Тож переможцем себе не вважає. Воїн вважає щасливого суперника зрадником. Ось вам типова ситуація, таких від створення світу виникало море, і я не перебільшую зараз. Згодні?

      – Та згоден, – Віхура почухав долоню.

      – Коли так, погодьтеся з тим, що не обов’язково знати Ладного особисто, аби уявити подібну мотивацію й модель поведінки. – Клим зігнув та розігнув великого пальця, граючись ним, виставив указівний, утворивши подобу револьвера, націлив імпровізоване дуло на комісара. – Тепер про саме вбивство. Чому Захар не застрелив Косацького раніше? Він повернувся зі шпиталю навесні, наскільки мені вдалося дізнатися. Близько півроку на щось чекав, чимось мучився… Війна міняє навіть тих, хто, подібно до нас, сидить у тилу й робить свою роботу, не нюхавши пороху. Що вже казати про молоду людину, якій довелося мобілізувати всі свої приховані до часу резерви. Я певен: наш герой не знав, що буде героєм, коли займав свою позицію на передовій.

      – До чого це все?

      – До того, – Кошовий підніс указівного пальця СКАЧАТЬ