Полювання на дрохв. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ж. Федя відкрив неслухняні очі, побачив хлопців, які одягалися, потім заснув знову. Приснився йому дощ. Він був настільки реальний, що Федя прокинувся знову.

      Над ним стояв Сергій і поливав його водою з чайника.

      – Що ти робиш? – зірвався Федя.

      – Вставайте, ваша величність! – урочисто сказав Сергій. – Вас чекають великі справи!

      – Які справи? – не зрозумів Стрепет.

      – Перша пара по маркетингу. Тема лекції «Що таке маркетинг і як з ним боротися».

      – Ти здурів?

      – Це ти здурів, – відповів Сергій. – До початку пари сорок п’ять хвилин.

      – О чорт!

      Федя зірвався з ліжка, скочив у штани і побіг до умивальника. Сергій кинув йому навздогін:

      – Вибирай: або бізнес або жінки. Принаймні, неофіційні.

      На пару вони все таки встигли. Самого професора не було. Що ж, начальство не запізнюється, а затримується, тим більше, якщо воно сам декан.

      Замість нього у дверях появилася його секретарка.

      – Федір Стрепет є? – запитала вона.

      Федя підвівся.

      – До декана! Негайно!

      Гублячись у здогадках, Стрепет вийшов з-за лави.

      – Що ти вчора натворив? – поцікавився Васько.

      – Не знаю, – признався Федя. – Все було в рамках дозволеного.

      Він ішов за секретаркою і в думках перебирав всі випадки. Нічого такого, за що могли розстріляти. А, зрештою, чого думати? Зараз і так дізнається, тим більше, що вже прийшли.

      – Дозвольте? Звали?

      Федя Стрепет прочинив двері.

      – Так, заходьте, – сказав декан. – Зачиніть за собою двері.

      Він подав Феді руку. Це Стрепета заспокоїло: тому, кого мають звільняти, руку не тиснули б.

      – Сідайте.

      Коли Федя сів, декан запитав:

      – Ви знаєте, чому я вас викликав до себе?

      – Чесно кажучи, ні, – признався Стрепет.

      – Справа ось у чому. У нас з англійськими колегами підписано договір про співпрацю.

      Федя Стрепет кивнув головою – він про це знав.

      – Одним з пунктів договору, – продовжував декан, – є домовленість про обмін викладачами й студентами. Вас, як одного з кращих наших студентів, ми хочемо відправити на навчання в Англію. Що ви на це скажете?

      Федя нічого не міг сказати. Йому просто відібрало мову.

      Декан усміхнувся.

      – Я бачу, зараз даремно питати вас, чи володієте ви англійською мовою. Ви й українську забули.

      – Та чому ж, – нарешті знайшовся Стрепет. – Розмовляю, тільки моя англійська кульгає академізмом.

      – Тобто? – не зрозумів декан.

      – Це не розмовна, а літературна мова. Не знаю, чи зможу вільно розмовляти з англійцями.

      – От зараз можете СКАЧАТЬ