Багряний рейд. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з таких, як сам, дезертирів, банду. Їх ловили вже десятий місяць.

      Тітку Павлу, як і багатьох, хто торгує на чорному ринку, так чи інакше приплутають до бандитів, цих або інших.

      Нічого дивного. Так само не треба дивуватися з її надмірної обережності й превентивних погроз. У Майї не було сумнівів: насправді сусідка ні в чому її не підозрює, просто не довіряє. В її ситуації Майя сама б не знала, кому повірила.

      Вона вже давно нікому не довіряла.

      Любаву привели ранком, і Павла відразу нарекла її Любкою, хоч та назвалася, і Майя не стрималася, відгукнулася:

      – Гарне ім’я.

      – Не слухай Маньку, вона – насєдка, – тут же попередила тітка, і Любава позадкувала. Та швидко оговталася, подарувала новим знайомим усмішку, від якої здалеку відгонило гріхом, зовсім по-дитячому пхикнула:

      – Хай собі. Нічого не висидить. З мене взяти нічого.

      – Коли так – за що тебе сюди? – на правах старшої гримнула Павла.

      – Порушення нуль-дев’ять-два-вісім, – відчеканила Любава.

      – Шифровка ніби, – відгукнулася Майя.

      – Та якби ж. Ясно все, – зітхнула кирпата. – Наказ номер дев’ять від другого серпня, чули про такий?

      – Так би й казала. Ми тут, здається, всі за одне. Пункти різні. На що хоч закладуся, подружко: ти з німцями жила.

      – Їла, пила і спала! – Любава випнула вперед пухкі груди. – Не приховую нічого. І не ховалася, коли оці в Київ зайшли.

      – Наші? – уточнила тітка.

      – Ага, ваші. Ви знаєте, хто тут наші? Ось і я не знаю. Сама по собі. Хто пригріє, захистить – той мій. Наш, ваш – без різниці. А то – ну їх усіх…

      Фразу Любава закінчила матюком, назвавши чітку й зрозумілу адресу, куди посилає всіх, хто не дає їй нормально жити. Потім додала, де їх бачила. Та все ж вирішила триматися ближче до Павли, взявши до уваги її попередження.

      Майю подібна реакція теж влаштовувала.

      Далі кирпата переповідала свою одіссею новій знайомій, і нічого нового для себе Майя не почула. Коли в Києві стояли німці, Любава, до війни – перукарка, пішла працювати в офіцерське казино. Так робив багато хто, аби вижити. На руках у Любави була хвора мама, вона носила їй продукти і дуже швидко дозволила одному капітанові вермахту взяти себе під опіку. Коханець був немолодим, залишив у Кельні фрау з двома кіндерами, і Любава привабила його своїм типом: любив саме таких, як вона. Зиму мама не пережила, померла в січні сорок першого, капітан допоміг поховати по-людськи, потім почав учащати вільно. Формально закон забороняв стосунки зі слов’янами, якщо це не повії з борделів. Фактично офіцери заводили шури-мури з місцевими, дехто навіть не з одною. Правил було лише два: не жити з ними під одним дахом і Боже збережи від єврейок.

      Коли німецьку владу знову змінила радянська, Любава не ховалася. Вирішила – тікати гірше, й не помилилася. Дочекалася, поки сусіди, котрим вона час від часу підкидала консерви від свого коханця, збігають на КороленкаСКАЧАТЬ