Багряний рейд. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ утримання, виписували продуктові картки, навіть щось трохи платили. Відселених фактично змушували працювати задурно.

      Покарання таке.

      Майя теж підпадала під дію наказу від другого червня[14]. Їй розповів дільничний Гордієнко, без задньої думки, не маючи наміру попередити чи застерегти. Поскаржився на чергові вказівки, а роботи й без того вистачає. Може, в день підписання розпорядження вважалося секретним. Та щойно почалося виконання, чутки розсекретили документ. А скоро й самі виконавці перестали приховувати, кого вишукують і що відбувається.

      Щоправда, в неї інший пункт. Інша причина.

      Вона жила не з німцем.

      Не легше від того.

      Слухаючи бабські теревені сусідок, котрі дуже швидко подружилися, Майя, як могла, зручно вмостилася у своєму кутку, підмостивши під сідниці легкий плащ. Заплющила очі, намагаючись трішки подрімати під жіноче бубоніння. За якийсь час їй це навіть почало вдаватися – сон, який уночі то йшов геть, то вертався ненадовго, зараз поволі огортав свідомість.

      Знову хряснули двері.

      Майя розплющила очі, стрепенулася.

      Ввели ще одну жінку, з вигляду – старшу, вдягнену трохи краще, ніж Павла, але помітно гірше, ніж Любава. Переступивши поріг, новенька стягнула з голови коричневий берет, невпевнено затупцяла, не наважуючись пройти всередину.

      – Е, служивий! – гаркнула тітка. – Тут люди, не тюлька в консерві! Куди ще пхаєш! Місця мало, задихнемося!

      – Здрастуйте, – несміливо писнула жінка з беретом.

      – І вам, – сказала Майя, з пристойності звівшись на ноги, аби привітати чергову товаришку по нещастю.

      Їхні погляди зустрілися.

      – Ти?

      Розгубленість новенької враз здиміла. Тепер Майя бачила перед собою розгнівану жінку, яка завелася з напівоберту.

      – Ви…

      – Я. Отак. З тобою в одній тюрмі. – Новенька посунула на неї. – Такого не може бути. Неправильно так! Сука! Блядь! Гадина!

      Майя ледь встигла виставити вперед руки – нігті, мов пазурі, цілилися в лице і запросто могли видерти очі. Метнувшись убік, вона відштовхнула нападницю.

      Берет та впустила на підлогу.

      – Е! – гаркнула Павла, миттю змінивши ставлення до Майї. – Граблі свої геть від неї, дура!

      – Ви не знаєте її? – Жінка розвернулася до інших усім корпусом. – Чи ви тут усі такі? Всі? Гадючник! Я тобі зараз…

      Тітка спритно підскочила до них, сіпнула новеньку, відтягнула.

      Тримала її за ліву – ляпаса дістала правою, навідліг.

      Від несподіванки Павла ослабила хватку.

      Дістала знову, тепер нігті подряпали тітці щоку.

      Любава вже була біля дверей, молотила кулаками.

      – Охорона! Охорона! Вбивають!

      Ззовні брязнули ключі. У камеру зайшов вертухай, СКАЧАТЬ