Автохтони. Марія Галіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ засунувши тремтячі руки в кишені атласного свого халата, першим попрямував до коридору. Натяк був недвозначним, і він із полегшенням рушив за Шпетом.

      – Скажіть, а от, – Шпет сором’язливо тупцював за спиною, доки він, відхиливши запропонований Шпетом кістяний пожовклий ріжок на довгому бронзовому держаку, надягав черевики, – а що таке взагалі ця шпанська мушка?

      Він зав’язав шнурок і випростався. Шпету було ніяково, але цікаво.

      – Насправді це ніяка не мушка. Жук. Родини наривників. Зелений такий, довгенький. Ну, як бронзівка, тільки вужчий і десь удвічі менший. Вуса довгі. І якщо його зачепиш, він, перепрошую, ніби гидить брунатним. Пече. І ще відригує. Їх повно-повнісінько всюди.

      – А… – Шпет підвів брови. – Смердючка?

      – Ну так. Ми їх у дитинстві так називали.

      – Нічого собі! Так це і є шпанська мушка?

      – Вона і є. Шпанка ясенова. Ось те, чим вона паскудить, і ще відрижка – це і є дуже сильний збудник. Щоправда, погано на печінку діє. Взагалі, отруйний він. Маркіз де Сад свого часу ледь не ухекав гостей до смерті цією шпанською мушкою. Марсельська справа, читали, певно?

      – Ось ця, – сказав Шпет приголомшено, – ось ця зелена смердючка!

      Йому стало шкода Шпета. Стільки втрачених можливостей.

      Нитка розжарення у лампочці вібрувала з неприємною частотою, аж зуби заскимліли.

      – Хочете, я вам лампочку поміняю? У вас є запасна?

      – Даруйте, – сказав Шпет. – Але навіщо?

      – Вона мерехтить. Неприємно ж. Ось-ось перегорить, а вам високо на драбину лізти.

      – Вона так мерехтить уже п’ятдесят років. А ви що, не знали? Вони відразу після війни купили в американців партію вічних лампочок. Потім у США лобі виробників продавило заборону на їхнє виробництво. Навіть патент знищили. Вигідніше, якщо перегорають швидко, розумієте? Ті, які вже надійшли у продаж, здебільшого просто побилися, ламкі все ж таки, але тут стеля висока. Випадково не зачепиш.

      – Зрозуміло, – сказав він, – дуже дякую. За консультацію.

      – Нема за що, – з гідністю сказав Шпет і знову швидко, у такт лампочці закліпав. – Жук-смердючка! Хто б міг подумати!

      Ледь тільки він вийшов, вітер вліпив йому відчутного ляпаса.

* * *

      Здавалося, сніг порошить з однієї точки в зеніті. Немовби він стояв усередині скляної кулі, чорні будинки, помаранчеві, цитринові квадратики вікон, м’який сніг…

      Площа була залюднена, і всі гомоніли різними мовами, і не всі мови були йому зрозумілі. Багато хто хверцював у зелених циліндрах. Чому в зелених циліндрах? Хіба день Святого Патрика сьогодні? Черевики зелених циліндрів залишали на припорошеній снігом бруківці чорні сліди – сніг швидко танув.

      Хотілося посидіти за столиком біля вікна, в теплі, в напівтемряві, дивлячись, як ззовні безшелесно падає сніг. Сніг – це добре, якщо дивитися на нього з вікна…

      Він роззирнувся. СКАЧАТЬ